Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

Слово Господне, иже бысть ко иоилю сыну вафуилеву.

Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

Слышите сия, старцы, и внушите, вси живущии на земли: аще быша сицевая во днех ваших или во днех отец ваших?

Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.

О сих чадом своим поведите, а чада ваша чадом своим, а чада их роду другому:

Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

останок гусениц поядоша прузи, и останок пругов поядоша мшицы, и останок мшиц поядоша сиплеве.

Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

Утрезвитеся, пиянии, от вина своего и плачитеся: рыдайте, вси пиющии вино до пиянства, яко отяся от уст ваших веселие и радость.

Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.

Понеже язык взыде на землю мою крепок и безчислен: зубы его (якоже) зубы львовы, и членовныя его якоже львичища:

Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.

положи виноград мой в погубление и смоквы моя в сломление: взыскуя оыска и и сверже, обели лозие его.

Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

Восплачися ко мне паче невесты препоясаныя во вретище по мужи своем девственнем.

Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

Извержеся жертва и возлияние из дому Господня: плачитеся, жерцы, служащии жертвеннику Господню,

Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

яко опустеша поля. плачися, земле, яко пострада пшеница, и изсше вино, умалися елей,

Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

посрамишася земледелателе. плачитеся, села, по пшенице и по ячмени, яко погибе оымание от нивы,

І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

виноград изсше, и смоквы умалишася: шипки, и финикс, и яблонь, и вся древа польская изсхоша, яко посрамиша радость сынове человечи.

Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.

Препояшитеся и бийтеся, жерцы, плачитеся, служащии жертвеннику: внидите, поспите во вретищих, служащии Богу, яко отяся от дому Бога вашего жертва и возлияние:

Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

освятите пост, проповедите цельбу, соберите старейшины вся живущыя на земли в дом Бога вашего и воззовите ко Господу усердно:

«О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

увы мне, увы мне, увы мне в день! яко близ есть день Господень, и яко беда от беды приидет:

Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

яко пред очима вашима пищы взяшася и от дому Бога вашего веселие и радость.

Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.

Вскочиша юницы у яслей своих, погибоша сокровища, раскопашася точила, яко посше пшеница.

Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

Что положим себе? восплакашася стада волов, яко не бе пажити им, и паствы овчыя погибоша.

До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.

К тебе, Господи, возопию, яко огнь потреби красная пустыни, и пламень пожже вся древа польская,

Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

и скоти польстии воззреша к тебе, яко посхоша источницы воднии, и огнь пояде красная пустыни.

« 14 глава 2 глава »