Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Хоменка → Библейской Лиги ERV

Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

Господь обратился к Иоилю, сыну Вафуила, с такими словами:

Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

«Вожди, слушайте и внимайте этим словам! Слушайте Меня, все люди, живущие на этой земле! Случалось ли что-либо подобное раньше при вашей жизни или при жизни ваших предков? Нет, прежде такого не случалось!

Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.

Расскажите всё своим детям, и пусть ваши дети расскажут об этом своим детям, а те поведают обо всём следующему поколению.

Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

То, что не съели гусеницы, съела саранча, а то, что оставила саранча, доели черви и жуки!

Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

Пробудитесь, пьяницы, и громко плачьте! Рыдайте все, кто пьёт вино, потому что нет больше вашего сладкого вина, вам вновь не испробовать его.

Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.

Бесчисленная стая саранчи словно огромное войско напала на Мою землю. Их зубы так же остры, как львиные клыки.

Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.

Они опустошили Мои виноградники и погубили фиговые деревья! Саранча полностью объела кору с деревьев, так что обнажилась белая сердцевина ветвей.

Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

Плачьте словно молодая невеста, потерявшая жениха.

Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

Священники! Служители Господние, плачьте и печальтесь, потому что не будет больше ни хлеба для жертвоприношения, ни вина на жертвенниках в храме Господнем.

Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

Поля уничтожены. Даже земля горюет, потому что истреблены посевы, высохло молодое вино и не стало больше оливкового масла.

Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

Печальтесь, земледельцы! Рыдайте, виноградари! Оплакивайте пшеницу и ячмень, потому что погиб урожай на полях.

І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

Виноградные лозы высохли, и фиговые деревья умирают. Засохли в саду гранатовые деревья, яблони и пальмы. Нет больше счастья у людей.

Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.

Священники, наденьте власяницы и громко плачьте. Плачьте громко, служители алтаря. Вы будете спать во власяницах, вы, кто служит моему Богу, потому что не стало в Божьем храме хлебного и винного приношения.

Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

Назначьте людям пост, соберите их вместе на особое собрание. Созовите старейшин и всех жителей страны в храм Господа, вашего Бога, и молитесь Ему.

«О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

Горюйте! Близок День Господний; в этот день придёт наказание от Всемогущего Бога.

Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

Не стало больше еды у нас, и веселье ушло из храма Бога нашего.

Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.

Мы посеяли зерно, но оно высохло под землёй. Все наши саженцы засохли и погибли, опустели житницы и разрушены закрома.

Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

Скот голоден и стонет. Уныло бродят стада в поиске пастбищ, и даже стада овец погибают.

До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.

Господи, я о помощи к Тебе взываю! Огонь превратил наши зелёные поля в пустыню, и пламя все деревья выжгло.

Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

Диким животным тоже нужна Твоя помощь. Пересохли ручьи, а огонь выжег наши пастбища, превратив их в пустыню».

« 14 глава 2 глава »