Йони 1 глава

Книга пророка Йони
Переклад Хоменка → New International Version

Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая:

The word of the Lord came to Jonah son of Amittai:

«Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»

“Go to the great city of Nineveh and preach against it, because its wickedness has come up before me.”

Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.

But Jonah ran away from the Lord and headed for Tarshish. He went down to Joppa, where he found a ship bound for that port. After paying the fare, he went aboard and sailed for Tarshish to flee from the Lord.

Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.

Then the Lord sent a great wind on the sea, and such a violent storm arose that the ship threatened to break up.

Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.

All the sailors were afraid and each cried out to his own god. And they threw the cargo into the sea to lighten the ship. But Jonah had gone below deck, where he lay down and fell into a deep sleep.

І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»

The captain went to him and said, “How can you sleep? Get up and call on your god! Maybe he will take notice of us so that we will not perish.”

І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.

Then the sailors said to each other, “Come, let us cast lots to find out who is responsible for this calamity.” They cast lots and the lot fell on Jonah.

І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»

So they asked him, “Tell us, who is responsible for making all this trouble for us? What kind of work do you do? Where do you come from? What is your country? From what people are you?”

Він відповів їм: «Я — єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»

He answered, “I am a Hebrew and I worship the Lord, the God of heaven, who made the sea and the dry land.”

Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» — довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.

This terrified them and they asked, “What have you done?” (They knew he was running away from the Lord, because he had already told them so.)

Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.

The sea was getting rougher and rougher. So they asked him, “What should we do to you to make the sea calm down for us?”

Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»

“Pick me up and throw me into the sea,” he replied, “and it will become calm. I know that it is my fault that this great storm has come upon you.”

І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.

Instead, the men did their best to row back to land. But they could not, for the sea grew even wilder than before.

Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»

Then they cried out to the Lord, “Please, Lord, do not let us die for taking this man’s life. Do not hold us accountable for killing an innocent man, for you, Lord, have done as you pleased.”

Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.

Then they took Jonah and threw him overboard, and the raging sea grew calm.

Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.

At this the men greatly feared the Lord, and they offered a sacrifice to the Lord and made vows to him.

« 1 глава 2 глава »