2 Самуїла 20 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

І трапився там негідний чоловік, а ім'я́ йому Ше́ва, син Біхрі́, веніяминівець. І засурми́в він у сурму́ та й сказав: „Немає нам ча́стки в Давиді, і нема нам спа́дщини у сина Єссе́євого! Ізраїлю, — усі до наме́тів своїх!“

Там был один никчемный человек по имени Шева, сын Бихри, вениамитянин. Он затрубил тогда в рог и сказал: «У Давида нет для нас удела, нет наследия нам у сына Ишая — по шатрам, Израиль, расходись!»

І пішов кожен ізра́їльтянин від Давида за Ше́вою, сином Біхрі, а юде́янин позостався при своє́му цареві від Йорда́ну й аж до Єрусалиму.

И все израильтяне отступились от Давида и последовали за Шевой, сыном Бихри. Но иудеи твердо оставались с Давидом от Иордана и до Иерусалима.

І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жіно́к наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до до́му сторо́жі; і він їх годував, але до них не прихо́див. І були вони ув'я́знені аж до дня своєї смерти, — удівство за життя чоловіка.

Давид пришел домой в Иерусалим. Царь взял тех десятерых наложниц, которых он оставил присматривать за дворцом, и поселил их в охраняемом доме. Он всем их снабжал, но сам к ним не входил, так они и жили вдовами до самой смерти.

І сказав цар до Амаси: „Склич мені юде́ян у три дні, а ти стань отут!“

Царь велел Амасе: «Собери мне в три дня иудеев, и сам будь здесь».

І пішов Амаса́, щоб скликати Юду, та спізни́вся від озна́ченого ча́су, про який він умовився.

Амаса отправился собирать иудеев, но не успел к назначенному сроку.

І сказав Давид до Авішая: „Тепер Ше́ва, син Біхрі́, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми́ ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі тверди́нних міст, і не щез із наших оче́й“.

Тогда Давид сказал Авишаю: «Теперь Шева, сын Бихри, стал для нас опаснее Авшалома. Возьми слуг своего господина и отправляйся в погоню за ним, чтобы он не скрылся от нас в укрепленных городах».

І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі ли́царі, і повихо́дили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.

Так что в погоню за Шевой, сыном Бихри, из Иерусалима выступили люди Йоава, керетиты и пелетиты и все богатыри.

Вони були при великому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодя́гнений в ша́ту свою, а на ній пояс із мечем, прип'я́тим на стегні́ його в пі́хві, з якої ле́гко вихо́див і вхо́див.

Когда они уже находились у большой скалы в Гивоне, перед ними появился Амаса. Йоав был опоясан поверх своей одежды, и на бедре у него был меч в ножнах, который выпадал из них, если он наклонялся вперед.

І сказав Йоав до Амаси: „Чи гаразд тобі, брате мій?“ І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його.

Йоав приветствовал Амасу: «Благополучен ли ты, брат мой?» — и правой рукой взял его за бороду, чтобы поцеловать.

А Амаса́ не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і ви́лив нутро́ його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі.

Но Амаса не уследил, как меч оказался в левой руке Йоава, и тот нанес ему удар в живот, так что внутренности вывалились на землю — второго удара не потребовалось, он умер. Потом Йоав с братом своим Авишаем продолжили погоню за Шевой, сыном Бихри.

А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: „Хто жадає Йоава, і хто за Давида, — за Йоавом!“

Там стоял один из отроков Йоава и говорил: «Кто предан Йоаву, кто за Давида — ступай за Йоавом!»

А Амасу валявся в крові́ на сере́дині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу́ з битої дороги на поле, і накинув на нього оде́жину, бо бачив, що кожен прихо́див до нього та ставав.

Но посреди дороги в луже крови лежал Амаса, и тот человек заметил, что народ там задерживался. Тогда он стащит тело Амасы в поле и прикрыл одеждой — ведь прежде всякий проходивший останавливался над ним.

Як був він стя́гнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Ше́вою, сином Біхрі́.

Но когда его убрали с дороги, то весь народ последовал за Йоавом в погоне за Шевой, сыном Бихри.

А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племе́н до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, — і були вони зі́брані, і теж пішли за ним.

Он же прошел по всем племенам Израилевым до Авела и Бет-Маахи, и через Берим прошел тоже, собирая вокруг себя по пути стороников.

А Йоавові люди прийшли й облягли́ його в Авелі Бет-Маахи, і наси́пали при місті ва́ла, що стояв на передму́р'ї. А ввесь наро́д, що був з Йоавом, заходи́вся завали́ти му́ра.

Иудеи подступили к Авелу (Бет-Маахе) и осадили его. Бывший с Йоавом народ соорудил осадную насыпь против внешних укреплений и разрушал городскую стену.

І покликала мудра жінка з міста: „Слухайте, слухайте, — скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я бу́ду говорити до тебе!“

Одна мудрая женщина позвала из города: «Слушайте, слушайте! Позовите Йоава, чтобы он подошел, и я поговорю с ним».

І він підійшов до неї, а та жінка сказала: „Чи ти Йоав?“ А він відказав: „Я“. І вона сказала йому: „Послухай слів своєї невільниці!“ А він відказав: „Я слухаю“.

Тот подошел, и женщина спросила: «Ты ли Йоав?» Йоав ответил: «Да, я». Женщина попросила: «Выслушай, что скажет твоя служанка!» Он отвечал: «Я слушаю».

І сказала вона, говорячи: „Коли́сь треба було перегово́рювати, а саме, — конче запитатися в Аве́лі, і так закінчи́ли б справу.

Она сказала: «Прежде была поговорка: “если спрашивать, то в Авеле!” — и так решали дело.

Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матері́в серед Ізраїля. По́що ти нищиш спа́дщину Господню?“

Мы — один из мирных и верных городов Израиля, а ты собираешься уничтожить наш город, который был другим в Израиле матерью! Зачем тебе истреблять наследие Господне?»

А Йоав відповів та й сказав: „Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не зни́щу й не ви́гублю!

Йоав сказал в ответ: «Нет, ни за что не истреблю и не уничтожу,

Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Ше́ва, син Біхрі, ім'я́ йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його само́го, й я піду від міста“. І сказала та жінка до Йоава: „Ось го́лову його кинуть тобі через мур!“

а дело только в человеке с Ефремова нагорья по имени Шева, сын Бихри. Он поднял руку на царя, на Давида. Выдайте его одного, и я сниму осаду». Женщина сказала Йоаву: «Его голову перебросят тебе через стену».

І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, — і відруба́ли голову Ше́ви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурми́в у сурму́, — і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоа́в вернувся в Єрусалим до царя.

Женщина пошла и мудро поговорила со всем народом. Шеве, сыну Бихри, отсекли голову и бросили ее Йоаву. Он протрубил в рог, и все, отступив от города, разошлись по шатрам, а Йоав вернулся в Иерусалим к Давиду.

І став Йоав над усім Ізраїлевим ві́йськом, а Бена́я, син Єгоядин, над керетянином та над пелетянином;

Йоав командовал всем израильским войском; Беная, сын Ехояды, — керетитами и пелетитами;

а Адорам — над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером;

Адорам — подневольными рабочими. Йошафат, сын Ахилуда, был летописцем,

а Сева — писарем, а Садок та Евіятар — священиками.

Шева — главным писцом, Цадок и Эвьятар — священниками.

А також яірянин Іра був священиком у Давида.

Ира из Яира был священником у самого Давида.

« 19 глава 21 глава »