Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Открытый перевод

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Поскольку уже многие брались описывать свершившееся у нас,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

в соответствии с тем, что поведано нам очевидцами и служителями Слова,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

решил и я, тщательно всё исследовав, по порядку изложить это тебе, почтенный Феофил,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

чтобы ты убедился в правдивости учения, в которое тебя посвятили.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Жил в Иудее при царе Ироде священник Захария, из смены потомков Авии, с женой своей Елизаветой, чей род тоже восходил к Аарону.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Они были праведны пред Богом, безукоризненно соблюдали все предписания и заповеди Господа.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

Детей у них не было; Елизавета была бесплодна, и оба уже состарились.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Однажды, когда службу пред Богом несла смена Захарии,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

выпал ему, как священнику, жребий воскурить фимиам в Храме Господа,

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

а толпа молящихся, как и полагалось в час воскурений, стояла вне храма.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

И вот справа от алтаря воскурений явился ему ангел Господа.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Ужаснулся Захария, страх охватил его,

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

но ангел сказал: — Не бойся, Захария. Твоя молитва услышана; жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанн.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

Он принесет тебе ликование и радость, многие возрадуются его рождению,

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

ибо он будет велик пред Господом. Он не будет касаться вина и браги, он исполнится Святым Духом ещё в материнском чреве.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Многих израильтян он обратит к Господу, Богу их.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

Он проложит Господу путь, как предтеча, духом и силой равный Илии, примиряя отцов с детьми, обращая мятежных на праведный путь, готовя народ к приходу Господа.

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

Захария сказал: — Как я в это поверю? Ведь я уже стар, да и жена моя в возрасте.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Ангел ответил: — Я Гавриил, предстоящий пред Богом, я послан к тебе с этой доброй вестью.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

А теперь ты лишишься дара речи и, пока все это не исполнится, не сможешь говорить — за то что не поверил моим словам, которые подтвердятся в срок.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Народ меж тем ждал Захарию, удивляясь, что он всё ещё в Храме.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

А он, выйдя, не мог говорить, и они догадались, что в Храме ему было видение. Он объяснялся знаками и оставался нем.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Когда же кончились дни его служения, он вернулся домой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Вскоре его жена Елизавета зачала. Пять месяцев она не выходила из дому, повторяя:

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

«Наконец Господь сжалился надо мной и снял с меня позор пред людьми».

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

А на шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к девушке по имени Мария, обрученной с Иосифом, потомком Давида.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Ангел вошел к ней и сказал: — Здравствуй, отмеченная милостью! Господь — с тобою!

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Та испугалась, не понимая этого приветствия.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

Но ангел сказал: — Не бойся, Мария, ты угодна Богу!

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисус.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он станет велик и наречётся Сыном Всевышнего. Он получит от Господа Бога престол Своего предка Давида

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

и будет царствовать над народом Иакова вовек, Его царствованию не будет конца.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Мария спросила: — Как это может быть? Ведь я ещё девушка.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Ангел ответил: — Святой Дух снизойдет на тебя, сила Всевышнего тебя осенит — рожденное от тебя будет свято и наречётся Сыном Божьим.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

И родственница твоя Елизавета зачала сына, хотя она и стара. Её называли бесплодной, а она уже шестой месяц беременна,

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

ибо всякое слово Бога сбудется.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Мария сказала: — Я во власти Господа, и пусть всё будет, как ты сказал. И ангел ушёл от неё.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Мария собралась и поспешила в город на Иудейском нагорье;

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

она вошла в дом Захарии и поздоровалась с Елизаветой.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

Как только та услышала слова Марии, младенец шевельнулся у неё в утробе. Елизавета, исполнившись Святым Духом,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен Тот, Кого ты родишь!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

И за что мне только такая честь, что мать Господа моего навестила меня?!

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Как только ты поздоровалась со мной, младенец во мне запрыгал от радости.

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

Благословенна поверившая обещанию Господа!

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

И сказала Мария: — Прославляет Господа моя душа,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

радуется дух мой Богу, Спасителю моему,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

ибо вспомнил Он неприметную служанку Свою. Отныне все поколенья будут меня звать благословенной,

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

ибо великое дело сотворил для меня Могучий, Тот, Чьё имя свято,

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Чья милость — ко всем чтущим Его, на многие поколенья.

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Показал Он силу Своей десницы, рассеял возомнивших о себе гордецов,

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

низверг владык, неприметных — возвысил,

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

нуждающихся обогатил, а богачей отослал ни с чем.

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

Он помог Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

обещанной навек нашим предкам, Аврааму и потомству его.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Пробыв у неё месяца три, Мария вернулась домой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

А Елизавета, когда подошел срок, родила сына.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

Соседи и родичи, узнав, что Господь оказал ей такую великую милость, поздравляли её.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

На восьмой день пришли обрезать младенца, и хотели назвать его Захарией, как отца.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

Но мать воспротивилась: «Нет! Назовем его Иоанном».

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Ей возразили: «В твоём роду никто не носит такого имени».

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

И стали делать знаки отцу, чтобы он дал знать, как он хочет назвать ребёнка.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

Тот попросил дощечку и, к общему удивлению, написал: «Имя ему — Иоанн».

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

И тотчас к нему вернулась речь, и он заговорил, восхваляя Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Все соседи были испуганы; слух разнесся по всему Иудейскому нагорью.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

Услышав эту весть, все с удивлением спрашивали: «Кем станет этот ребёнок?» Ибо ясно было, что с ним рука Господа.

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Захария же, отец его, исполнившись Святым Духом, изрек пророчество:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

— Благословен Господь, Бог Израиля! Вспомнил Он свой народ и принес ему избавление,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

Послал Он нам могучего спасителя, потомка раба Господнего Давида

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

(как и обещал Он издревле через святых пророков Своих),

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

избавил Он нас от врагов, от всех, кто нас ненавидит.

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

Обещал Он милость праотцам нашим, и помнит Он о святом Договоре,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

о клятве, которую дал Он нашему праотцу Аврааму:

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

избавить нас от вражеских рук, чтобы мы служили Ему без страха,

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

благочестиво и праведно, во все дни нашей жизни.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

А тебя, дитя, назовут пророком Всевышнего, и пойдешь ты, пролагая Господу путь,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

возвестишь Его народу спасенье и прощенье грехов.

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

По милосердию нашего Бога с небес воссияет нам солнце,

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

светя живущим во мраке, под сенью смерти, являя им дорогу мира.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Ребенок вырос и укрепился духом. Он оставался в пустыне, пока не явился Израилю.

« 16 глава 2 глава »