Луки 9 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Открытый перевод

І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

Созвав Двенадцать и наделив их властью изгонять демонов и излечивать недуги,

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

Иисус послал их проповедовать Царство Божье и исцелять больных,

І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

сказав: — Не берите с собой ничего: ни палки, ни сумы, ни хлеба, ни денег, ни сменной рубахи.

І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

В какой дом войдете, там и ночуйте, а потом продолжайте свой путь.

А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

Если вас плохо встретят, то, покидая город, стряхните пыль с ног, как свидетельство против них.

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

И стали они ходить по селам, провозглашая Весть и исцеляя больных повсюду.

А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

Узнав о происходящем, тетрарх Ирод пришел в замешательство. Ведь одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,

а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

по словам других, явился Илия, а по мнению третьих, ожил кто-то из древних пророков.

Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

Но Ирод сказал: — Иоанна я обезглавил. Кто же тогда Этот, о Котором я слышу такое? И он захотел увидеть Его.

А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

Вернувшись, апостолы рассказали Иисусу о сделанном. А Он повел их в город Бет-Цайда.

А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

Толпы людей, узнав об этом, последовали за Ним. Приветствовав их, Он рассказывал им о Царстве Божьем, а тех, кто нуждался в лечении, исцелял.

А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

Когда стало смеркаться, Двенадцать подошли к Нему и сказали: — Отпусти людей, чтобы они нашли себе кров и пищу в окрестных селах и деревнях, потому что здесь мы в безлюдном месте.

А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

Он сказал: — Так дайте же им поесть! Они ответили: — У нас только пять хлебов и две рыбы. Надо было бы пойти и купить еды, чтобы всем этим людям хватило.

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

А было там около пяти тысяч мужей. Иисус сказал Своим ученикам: — Рассадите их группами по пятьдесят человек.

І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

Они так и сделали, рассадили всех.

I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

Взяв в руки пять хлебов и две рыбы, Он поднял глаза к небу, произнес благословение и, разломив еду, передал ученикам, чтобы те раздали её людям.

І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

Все ели и наелись досыта, так что ученики набрали целых двенадцать корзин остатков.

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

Однажды Он молился в уединенном месте. Его ученики были с Ним, и Он спросил их: — За кого люди Меня принимают?

Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

Они ответили: — Кто за Иоанна Крестителя, кто за Илию, а третьи говорят, что воскрес кто-то из древних пророков.

А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

Он спросил: — А вы Меня кем считаете? Петр ответил: — Помазанником Божьим.

Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

Но Иисус строго запретил им рассказывать об этом.

І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

Он сказал: — Сын Человеческий много претерпит, будет отвергнут старейшинами, первосвященниками и книжниками, будет казнён, но на третий день воскреснет.

А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

И, обращаясь ко всем, Он сказал: — Кто хочет следовать за Мной, пусть отвергнет себя, каждый день берет свой крест и идет за Мной,

Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

ибо кто хочет спасти свою жизнь, тот потеряет её, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет её.

Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

Что пользы человеку, если он приобрел весь мир, но погубил и потерял себя самого?

Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда Он придет во всей славе Своей, в славе Отца и святых ангелов.

Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

Говорю вам истину: некоторые из стоящих здесь не вкусят смерти, пока не увидят Царства Божьего.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

Спустя дней восемь после этой беседы Иисус, взяв с собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору, чтобы там помолиться.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

И когда Он молился, лицо Его преобразилось, одежда Его засверкала, как молния,

І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

и показались двое мужей, беседующих с Ним. То были Моисей и Илия

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

во всей своей славе, и говорили они о Его предстоящем уходе, который должен был свершиться в Иерусалиме.

А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

А Петра и его товарищей клонило ко сну, но, преодолев дремоту, они увидели исходящее от Иисуса сияние и двух мужей, стоящих возле Него.

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

Когда те двое стали удаляться, Петр, сам не понимая что говорит, воскликнул: — Наставник, хорошо, что мы здесь! Давайте поставим три шалаша — один для Тебя, один для Моисея и один для Илии!

А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

Не успел он договорить, как укрыло их облако; оказавшись в облаке, они ужаснулись.

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

И раздался из облака Голос: — Вот Сын Мой, которого Я избрал. Ему повинуйтесь!

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

А когда голос смолк, ученики увидели, что Иисус снова один. Они сохранили это видение в тайне, никому о нём не рассказывали в то время.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

На другой день, когда они спустились с горы, навстречу Иисусу вышла большая толпа.

І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

Один человек из толпы вскричал: — Учитель! Прошу, взгляни на моего сына. Это мой единственный сын.

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

Время от времени овладевает им дух, заставляя кричать и биться в припадке, с пеной у рта. Дух подолгу не отпускает его, оставляет его вконец измученным.

І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

Я просил Твоих учеников его изгнать, но у них не получается.

А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

Отвечая ему, Иисус воскликнул: — О поколение, не имеющее веры и развращенное! Сколько ещё оставаться Мне с вами, доколе Мне вас терпеть? Веди сюда сына.

А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

Не успел мальчик подойти, как дух повалил его наземь, заставив биться в припадке, но Иисус, укротив злого духа, исцелил мальчика и вернул отцу.

І всі дивувалися ве́личі Божій! А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

И все поразились величию Бога.Дела Его привели всех в восхищение, а Он сказал ученикам:

„Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

— Запомните, что Я вам скажу: скоро Сын Человеческий будет выдан людям.

Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

Но они не поняли этих слов; их значение осталось для них сокрытым, а переспросить они не решались.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

Как-то раз между учениками завязался спор о том, кто из них самый главный.

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

Разгадав их мысли, Иисус взял ребенка и, поставив его возле Себя,

І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

сказал им: — Кто во имя Мое примет этого ребенка, тот примет Меня, а кто примет Меня, тот примет и Пославшего меня. Наименьший из вас — вот кто самый главный!

А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

Иоанн, обращаясь к Нему, сказал: — Наставник! Мы видели человека, изгонявшего Твоим именем демонов, и попытались запретить ему это, потому что он не с нами.

Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

Иисус ответил: — Не мешайте ему, ибо кто не против вас, тот с вами.

І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

Когда подошло Ему время быть взятым на небо, Он отправился в Иерусалим.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

Вестники, которых Он выслал перед Собою, зашли в деревню самаритян, чтобы приготовить Ему ночлег.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

Но тамошние жители отказались Его принять, узнав, что Он держит путь в Иерусалим.

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господин наш! Хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и истребить их?

А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

Но Он, обернувшись, запретил им,

Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

и они отправились в другую деревню.

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

Когда они были в пути, один человек сказал Ему: — Я последую за Тобой, куда бы Ты ни пошел.

Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

Иисус ответил: — У лис есть норы, у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому отдохнуть негде.

I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

Другому человеку Он приказал: — Следуй за мной! Тот взмолился: — Господин мой, позволь мне сначала похоронить отца!

Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

Иисус ответил: — Пусть мертвые хоронят своих мертвых, а ты иди и возвещай Царство Божье.

А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

А один человек сказал: — Я пойду за Тобой, Господин мой, но позволь мне сначала попрощаться с родными.

Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

Иисус ответил: — Кто, взявшись за плуг, оглядывается, тот недостоин Царства Божьего.

« 8 глава 10 глава »