Лукі 9 глава

Евангеля подле сьвятога Лукі
Пераклад Яна Станкевіча → Открытый перевод

 
 

І згукаўшы двананцацёх вучанікаў Сваіх, даў ім моц а ўладу над усімі нячысьцікамі і лячыць ад хваробаў.
 
Созвав Двенадцать и наделив их властью изгонять демонов и излечивать недуги,

І паслаў іх абяшчаць гаспадарства Божае і ўздараўляць хворых.
 
Иисус послал их проповедовать Царство Божье и исцелять больных,

І сказаў ім: «Не бярыце нічога ў дарогу, ані посаха, ані капшука, ані хлеба, ані грошы, ані майце кажны двух адзецьцяў.
 
сказав: — Не берите с собой ничего: ни палки, ни сумы, ни хлеба, ни денег, ни сменной рубахи.

І ў які-лень дом увыйдзеце, там заставайцеся і стуль адыходзьце.
 
В какой дом войдете, там и ночуйте, а потом продолжайте свой путь.

А калі йдзе ня прыймуць вас, выходзячы зь места таго, атрасіце таксама й тый пыл із ног сваіх, на сьветчаньне на іх.
 
Если вас плохо встретят, то, покидая город, стряхните пыль с ног, как свидетельство против них.

І вышаўшы, хадзілі скрозь па местачках, абяшчаючы Дабравесьць і ўздараўляючы ўсюдых.
 
И стали они ходить по селам, провозглашая Весть и исцеляя больных повсюду.

Пачуў Гірад чацьвертнік праз усе, што Ён дзеяў, і заклапаціўся, бо некатрыя дзейкалі, што Яан ускрэс ізь мертвых;
 
Узнав о происходящем, тетрарх Ирод пришел в замешательство. Ведь одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,

А іншыя, што Ільля зьявіўся, і іншыя, што адзін із старавечных прарокаў ускрэс.
 
по словам других, явился Илия, а по мнению третьих, ожил кто-то из древних пророков.

І сказаў Гірад: «Яана я сьцяў; хто ж ё гэта, праз каторага я чую такое?» І стараўся бачыць Яго.
 
Но Ирод сказал: — Иоанна я обезглавил. Кто же тогда Этот, о Котором я слышу такое? И он захотел увидеть Его.

І апосталы, зьвярнуўшыся, паведалі Яму, што зрабілі; і Ён, узяўшы іх, адышоў асобна на пустыннае месца места Віфсаіды.
 
Вернувшись, апостолы рассказали Иисусу о сделанном. А Он повел их в город Бет-Цайда.

А груд, даведаўшыся, пайшоў за ім; і Ён веціў іх, і гукаў ім праз гаспадарства Божае, і ўздараўляў тых, што патрабавалі ўздараўленьня.
 
Толпы людей, узнав об этом, последовали за Ним. Приветствовав их, Он рассказывал им о Царстве Божьем, а тех, кто нуждался в лечении, исцелял.

І як дзень пачаў хінуцца да вечара, тады прыступілі двананцацёх і сказалі Яму: «Распусьці гурбу, каб яны пайшлі да акалічных местачкаў а сёлаў начаваць, каб знайшлі еміны, бо мы тут на пустынным месцу».
 
Когда стало смеркаться, Двенадцать подошли к Нему и сказали: — Отпусти людей, чтобы они нашли себе кров и пищу в окрестных селах и деревнях, потому что здесь мы в безлюдном месте.

Але Ён сказаў ім: «Вы дайце ім есьці». Яны ж сказалі: «У нас няма балей за пяць букаткаў і дзьве рыбы; хіба пайсьці й купіць ежы ўсяму люду гэтаму?»
 
Он сказал: — Так дайте же им поесть! Они ответили: — У нас только пять хлебов и две рыбы. Надо было бы пойти и купить еды, чтобы всем этим людям хватило.

Бо іх было каля пяцёх тысячаў чалавекаў. Але Ён сказаў вучанікам Сваім: «Рассадзіце іх грудамі па пяцьдзясят».
 
А было там около пяти тысяч мужей. Иисус сказал Своим ученикам: — Рассадите их группами по пятьдесят человек.

І яны зрабілі так, і рассадзілі ўсіх.
 
Они так и сделали, рассадили всех.

Тады Ён узяў пяць букаткаў і дзьве рыбы, глянуўшы на неба, і дабраславіў іх, і ламіў, і даваў, вучанікам, пасуліць кажнаму з гурбы.
 
Взяв в руки пять хлебов и две рыбы, Он поднял глаза к небу, произнес благословение и, разломив еду, передал ученикам, чтобы те раздали её людям.

І елі, і пад’елі, і ўзялі лішніцы двананцаць кашоў кавалкаў.
 
Все ели и наелись досыта, так что ученики набрали целых двенадцать корзин остатков.

І сталася, як Ён маліўся апрыч, што вучанікі Ягоныя былі зь Ім. І Ён папытаўся ў іх, кажучы: «За каго Мяне гурба мае?»
 
Однажды Он молился в уединенном месте. Его ученики были с Ним, и Он спросил их: — За кого люди Меня принимают?

Яны, адказуючы, сказалі: «За Яана Хрысьціцеля, а некатрыя за Ільлю, а іншыя, што адзін із старавечных прарокаў ускрэс».
 
Они ответили: — Кто за Иоанна Крестителя, кто за Илию, а третьи говорят, что воскрес кто-то из древних пророков.

Ён сказаў ім: «А вы за каго Мяне маеце?» Пётра, адказуючы, сказаў: «За Хрыста Божага.
 
Он спросил: — А вы Меня кем считаете? Петр ответил: — Помазанником Божьим.

Але Ён стродка расказаў нікому гэтага не казаць,
 
Но Иисус строго запретил им рассказывать об этом.

Кажучы: «Сын Людзкі мае шмат цярпець, і быць адхіненым старцамі а найвышшымі сьвятарамі а кніжнікамі, і быць забітым, а на трэйці дзень ускрэснуць».
 
Он сказал: — Сын Человеческий много претерпит, будет отвергнут старейшинами, первосвященниками и книжниками, будет казнён, но на третий день воскреснет.

І сказаў усім: «Калі хто хоча йсьці за Імною, адрачыся самога сябе, бяры крыж свой на кажны дзень і йдзі за Імною.
 
И, обращаясь ко всем, Он сказал: — Кто хочет следовать за Мной, пусть отвергнет себя, каждый день берет свой крест и идет за Мной,

Бо хто хоча жыцьцё свае захаваць, тый згубе яго; а хто згубе жыцьцё свае дзеля Мяне, тый захавае яго.
 
ибо кто хочет спасти свою жизнь, тот потеряет её, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет её.

Бо што за карысьць людзіне прыдбаць увесь сьвет, а сябе самога загубіць альбо сабе пашкодзіць?
 
Что пользы человеку, если он приобрел весь мир, но погубил и потерял себя самого?

Бо хто засароміцца Мяне а словаў Маіх, таго Сын Людзкі засароміцца, як прыйдзе ў славе Сваёй а Айцовай а сьвятых ангілаў.
 
Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда Он придет во всей славе Своей, в славе Отца и святых ангелов.

«Бо кажу вам праўду: ё некатрыя із стаячых тут, каторыя не паспытаюцца сьмерці, пакуль не абачаць гаспадарства Божага».
 
Говорю вам истину: некоторые из стоящих здесь не вкусят смерти, пока не увидят Царства Божьего.

І сталася за дзён восьмі ад гэтае мовы, што, узяўшы Пётру, Яана а Якава, узышоў Ён на гару маліцца.
 
Спустя дней восемь после этой беседы Иисус, взяв с собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору, чтобы там помолиться.

І сталася, як маліўся, што выгляд віду Ягонага адмяніўся, і адзецьце Ягонае стала белае, бліскучае.
 
И когда Он молился, лицо Его преобразилось, одежда Его засверкала, как молния,

І вось, два мужы мужавалі зь Ім, каторыя былі Масей а Ільля.
 
и показались двое мужей, беседующих с Ним. То были Моисей и Илия

Зьявіўшыся ў славе, мужавалі праз выхад Ягоны, каторы Ён меў зьдзеяць у Ерузаліме.
 
во всей своей славе, и говорили они о Его предстоящем уходе, который должен был свершиться в Иерусалиме.

А Пётра а былыя зь ім ацяжараныя былі сном; а як прачхнуліся, абачылі славу Ягоную і двух мужоў, што стаялі зь Ім.
 
А Петра и его товарищей клонило ко сну, но, преодолев дремоту, они увидели исходящее от Иисуса сияние и двух мужей, стоящих возле Него.

І сталася, як яны адходзілі ад Яго, што Пётра сказаў Ісусу: «Вучыцелю, добра нам тут быць: зрабіма тры буданы, адзін Табе, і адзін Масею, і адзін Ільлі», ня ведаючы, што гукаў.
 
Когда те двое стали удаляться, Петр, сам не понимая что говорит, воскликнул: — Наставник, хорошо, что мы здесь! Давайте поставим три шалаша — один для Тебя, один для Моисея и один для Илии!

Як ён гэтак гукаў, найшоў булак і ахінуў іх; і яны спалохаліся, як увыйшлі ў булак.
 
Не успел он договорить, как укрыло их облако; оказавшись в облаке, они ужаснулись.

І пачуўся голас із булаку, кажучы: «Гэта Сын Мой любовы; Яго слухайце».
 
И раздался из облака Голос: — Вот Сын Мой, которого Я избрал. Ему повинуйтесь!

Як пачуўся голас гэты, Ісус застаўся адзін. І яны маўчэлі, і нікому не казалі тых дзён нічога з таго, што бачылі.
 
А когда голос смолк, ученики увидели, что Иисус снова один. Они сохранили это видение в тайне, никому о нём не рассказывали в то время.

І сталася, што наступнога дня, як яны зышлі з узгорку, шмат гурбы пераняло Яго.
 
На другой день, когда они спустились с горы, навстречу Иисусу вышла большая толпа.

І вось, чалавек із гурбы загукаў, кажучы: «Вучыцелю! малю Цябе, глянь на сына майго, бо ён — адзінае дзяцё мае.
 
Один человек из толпы вскричал: — Учитель! Прошу, взгляни на моего сына. Это мой единственный сын.

Яго хапае дух, і ён зьнецікі крычыць, і кідае ім ізь пенаю; і, раніўшы яго, ледзь адыходзе ад яго.
 
Время от времени овладевает им дух, заставляя кричать и биться в припадке, с пеной у рта. Дух подолгу не отпускает его, оставляет его вконец измученным.

І я прасіў вучанікаў Тваіх выгнаць яго, але яны не маглі».
 
Я просил Твоих учеников его изгнать, но у них не получается.

Ісус жа, адказуючы, сказаў: «О родзе няверны а крутадушны! пакуль буду з вамі і буду цярпець вас? Прывядзі сына свайго сюды».
 
Отвечая ему, Иисус воскликнул: — О поколение, не имеющее веры и развращенное! Сколько ещё оставаться Мне с вами, доколе Мне вас терпеть? Веди сюда сына.

І як тый яшчэ йшоў, нячысьцік ірваў яго і моцна кідаў; але Ісус зганіў нячысьціка, і ўздаравіў дзяцюка, і аддаў яго айцу ягонаму.
 
Не успел мальчик подойти, как дух повалил его наземь, заставив биться в припадке, но Иисус, укротив злого духа, исцелил мальчика и вернул отцу.

І зумяваліся усі з магутнасьці сілы Божае. А як усі дзіваваліся з усяго, што ўчыніў Ісус, Ён сказаў вучанікам Сваім:
 
И все поразились величию Бога.Дела Его привели всех в восхищение, а Он сказал ученикам:

«Улажыце вы сабе ў вушы словы гэтыя: Сын Людзкі будзе выданы ў рукі людзкія».
 
— Запомните, что Я вам скажу: скоро Сын Человеческий будет выдан людям.

Але яны не разумелі слова гэтага, і яно было цьмянае ім, каб яны не спатачылі яго; і пытацца ў яго праз гэтае слова баяліся.
 
Но они не поняли этих слов; их значение осталось для них сокрытым, а переспросить они не решались.

Узьнікла сьпярэчка памеж іх, каторы зь іх быў бы найвялікшы.
 
Как-то раз между учениками завязался спор о том, кто из них самый главный.

Ісус жа, ведаючы сьпярэчкі сэрца іхнага, узяўшы дзяцё, пастанавіў яго ля сябе
 
Разгадав их мысли, Иисус взял ребенка и, поставив его возле Себя,

І сказаў ім: «Хто прыйме дзяцё гэтае ў імя Мае, Мяне прыйме; а хто прыйме Мяне, прыйме таго, хто паслаў Мяне; бо хто найменшы памеж усіх вас, тый будзе вялікі».
 
сказал им: — Кто во имя Мое примет этого ребенка, тот примет Меня, а кто примет Меня, тот примет и Пославшего меня. Наименьший из вас — вот кто самый главный!

І Яан, адказуючы, сказаў: «Вучыцелю! мы бачылі чалавека, што імям Тваім выганяў нячысьцікаў, і забаранілі яму, бо ён ня ходзе з намі».
 
Иоанн, обращаясь к Нему, сказал: — Наставник! Мы видели человека, изгонявшего Твоим именем демонов, и попытались запретить ему это, потому что он не с нами.

А Ісус сказаў яму: «Не бараніце, бо хто ня супроці нас, тый за нас».
 
Иисус ответил: — Не мешайте ему, ибо кто не против вас, тот с вами.

І сталася, як бліжэў час, што Ён меў быць узяты ўгару, Ён станаўко пастанавіў ісьці да Ерузаліму.
 
Когда подошло Ему время быть взятым на небо, Он отправился в Иерусалим.

І паслаў пасланцоў перад відзеньням Сваім; і яны пайшлі, і ўвыйшлі ў сяло самарскае, каб зрабіць прыгатову Яму.
 
Вестники, которых Он выслал перед Собою, зашли в деревню самаритян, чтобы приготовить Ему ночлег.

І не прынялі Яго, бо відзеньне Ягонае было зьвернена да Ерузаліму.
 
Но тамошние жители отказались Его принять, узнав, что Он держит путь в Иерусалим.

І, бачачы гэта, вучанікі Ягоныя, Якаў а Яан, сказалі: «Спадару! калі хочаш, мы скажам, каб агонь зышоў зь неба й спаліў іх, як і Ільля зрабіў?».
 
Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господин наш! Хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и истребить их?

Але Ён, абярнуўшыся, зганіў іх, кажучы: «Ня ведаеце, чыйго вы духу;
 
Но Он, обернувшись, запретил им,

Бо Сын Людзкі ня прышоў губіць жыцьці людзкія, але спасаць». І пайшлі да другога сяла.
 
и они отправились в другую деревню.

І сталася, што, як яны йшлі дарогаю, хтось сказаў Яму: «Я пайду за Табою, куды толькі Ты пойдзеш».
 
Когда они были в пути, один человек сказал Ему: — Я последую за Тобой, куда бы Ты ни пошел.

Ісус жа сказаў яму: «Лісы маюць норы, і птушкі нябёсныя — гнезды, але Сын Людзкі ня мае йдзе галавы прытуліць».
 
Иисус ответил: — У лис есть норы, у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому отдохнуть негде.

І сказаў другому: «Ідізі за Імною». Але ён сказаў: «Спадару! дазволь імне сьпярша пайсьці й пахаваць айца свайго».
 
Другому человеку Он приказал: — Следуй за мной! Тот взмолился: — Господин мой, позволь мне сначала похоронить отца!

Ісус сказаў яму: «Няхай мертвыя хаваюць мертвых, але ты йдзі й абяшчай гаспадарства Божае».
 
Иисус ответил: — Пусть мертвые хоронят своих мертвых, а ты иди и возвещай Царство Божье.

І іншы таксама сказаў: «Спадару! я пайду за Табою, але дазволь імне сьпярша пайсьці разьвітацца з хатнімі сваімі».
 
А один человек сказал: — Я пойду за Тобой, Господин мой, но позволь мне сначала попрощаться с родными.

Ісус жа сказаў яму: «Ніхто, хто кладзець руку сваю на плуг і азіраецца назад, ня гожы да гаспадарства Божага».
 
Иисус ответил: — Кто, взявшись за плуг, оглядывается, тот недостоин Царства Божьего.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.