Луки 16 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Открытый перевод

Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його.

Иисус сказал ученикам: — У одного богача служил управляющий, которого обвинили в растрате.

І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“.

Хозяин вызвал его и спросил: «Что это за слухи дошли до меня? Представь-ка отчет о своей работе; от должности я тебя отстраняю».

І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

И задумался управляющий: «Что же мне делать? От работы хозяин меня отстранил. Копать землю я не могу. Просить подаяния не позволяет стыд.

Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“.

Впрочем, я знаю, как сделать, чтобы после увольнения люди с радостью меня принимали!»

І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та її питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“

Приглашая по одному должников хозяина, он спросил первого: «Что ты должен хозяину?»

А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“.

Тот ответил: «Сто мер оливкового масла». Он сказал: «Бери свою расписку, живо садись и пиши: пятьдесят».

А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“.

Затем спросил второго: «А ты сколько должен?» Тот ответил: «Сто мешков пшеницы». Он сказал: «Бери расписку и переделай на восемьдесят».

І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

И хозяин похвалил нечестного управляющего за находчивость, ибо сыны века сего в отношениях с себе подобными мудрее, чем сыны света.

І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель.

Вот и Я говорю вам: используйте неправедное богатство, чтобы приобрести друзей, и потом, когда богатство иссякнет, вам с радостью предоставят вечный кров.

Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.

Кто верен в малом, тот и в большом верен, а кто в малом нечестен, тот нечестен и в большом.

Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?

Если неправедным богатством вы не сумели распорядиться, то истинное — кто вам доверит?

І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?

Если чужим богатством вы не сумели распорядиться, то ваше — кто вам даст?

Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні служити!“

Раб не может служить двум хозяевам сразу. Он или возненавидит одного и полюбит другого, или привяжется к одному, но охладеет к другому. Невозможно служить и богатству, и Богу.

Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

Слушая это, фарисеи, будучи алчными, стали потешаться над Иисусом.

Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.

И Он сказал им: — Перед людьми вы себя выдаете за праведников, но Бог знает ваши сердца. Что у людей в почете, то омерзительно Богу.

Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го.

Закон и пророки были до Иоанна. А с тех пор возвещается Царство Божье, и все стараются в него войти.

Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине.

Но скорее небо и земля исчезнут, чем из Закона выпадет хоть одна черта.

Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб.

Кто разводится и женится снова, тот прелюбодействует, и кто женится на разведенной, тоже прелюбодействует.

Один чоловік був багатий, і зодягався в порфі́ру й віссо́н, і щоденно розкішно бенкетува́в.

Жил один богач, одевавшийся в пурпур и виссон и все дни проводивший в пирах и веселье.

Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий,

А у ворот его дома лежал, весь в язвах, бедняк по имени Лазарь,

і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́.

мечтавший об объедках с его стола. Но только собаки подходили зализывать его раны.

Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали.

Пришло, наконец, время бедняку умереть, и ангелы перенесли его к Аврааму на лоно. Богач тоже умер и был погребен.

І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

Находясь в преисподней и подвергаясь мучениям, он поднял глаза вверх, увидел вдали Авраама и Лазаря на его лоне

І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“

и закричал: «Сжалься надо мной, отец Авраам! Пошли Лазаря, чтобы он смочил в воде кончик пальца и охладил мне язык, иначе не выдержу этого пламени!»

Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся.

Но Авраам ответил: «Вспомни, чадо мое, что при жизни ты уже получил свою долю благ, Лазарь же — свою долю несчастий, а теперь он наслаждается, зато ты страдаешь.

А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“.

К тому же нас разделяет бездонная пропасть, чтобы отсюда никто не мог перейти к вам и чтобы к нам от вас никто не перебрался».

А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого,

Тот сказал: «Тогда, отец, сделай милость, пошли Лазаря к моей семье.

бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“

У меня пятеро братьев. Пусть он предостережет их, чтобы и они не попали в это место мучений».

Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“

Авраам ответил: «У них есть Моисей и пророки. Так пусть слушают их».

А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“.

Тот сказал: «Нет, отец Авраам! Вот если кто-то из мертвых придет к ним, они раскаются».

Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“

Авраам ответил: «Уж если Моисей и пророки им не указ, их не переубедит даже воскресший из мертвых».

« 15 глава 17 глава »