Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Синодальный перевод

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Как уже многие начали составлять повествования о совершенно известных между нами событиях,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

как передали нам то бывшие с самого начала очевидцами и служителями Слова,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

то рассудилось и мне, по тщательном исследовании всего сначала, по порядку описать тебе, достопочтенный Феофил,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

чтобы ты узнал твёрдое основание того учения, в котором был наставлен.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Во дни Ирода, царя Иудейского, был священник из Авиевой чреды, именем Захария, и жена его из рода Ааронова, имя ей Елисавета.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

У них не было детей, ибо Елисавета была неплодна, и оба были уже в летах преклонных.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Однажды, когда он в порядке своей чреды служил пред Богом,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

по жребию, как обыкновенно было у священников, досталось ему войти в храм Господень для каждения,

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

а всё множество народа молилось вне во время каждения, —

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

тогда явился ему Ангел Господень, стоя по правую сторону жертвенника кадильного.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Захария, увидев его, смутился, и страх напал на него.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Ангел же сказал ему: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречёшь ему имя: Иоанн;

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

и будет тебе радость и веселие, и многие о рождении его возрадуются,

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святого исполнится ещё от чрева матери своей;

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их;

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

и предыдет пред Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям, и непокоривым образ мыслей праведников, дабы представить Господу народ приготовленный.

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

И сказал Захария Ангелу: по чему я узнаю это? ибо я стар, и жена моя в летах преклонных.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Ангел сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить с тобою и благовестить тебе сие;

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

и вот, ты будешь молчать и не будешь иметь возможности говорить до того дня, как это сбудется, за то, что ты не поверил словам моим, которые сбудутся в своё время.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Между тем народ ожидал Захарию и дивился, что он медлит в храме.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Он же, выйдя, не мог говорить к ним; и они поняли, что он видел видение в храме; и он объяснялся с ними знаками, и оставался нем.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

А когда окончились дни службы его, возвратился в дом свой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

После сих дней зачала Елисавета, жена его, и таилась пять месяцев и говорила:

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

так сотворил мне Господь во дни сии, в которые призрел на меня, чтобы снять с меня поношение между людьми.

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет,

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к Деве, обручённой мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между жёнами.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что бы это было за приветствие.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога;

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

и вот, зачнёшь во чреве, и родишь Сына, и наречёшь Ему имя: Иисус.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он будет велик и наречётся Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его;

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

и будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Царству Его не будет конца.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Мария же сказала Ангелу: как будет это, когда Я мужа не знаю?

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святой найдёт на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречётся Сыном Божиим.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц,

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошёл от Неё Ангел.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Встав же Мария во дни сии, с поспешностью пошла в нагорную страну, в город Иудин,

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

Когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве её; и Елисавета исполнилась Святого Духа,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

и воскликнула громким голосом, и сказала: благословенна Ты между жёнами, и благословен плод чрева Твоего!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне?

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Ибо когда голос приветствия Твоего дошёл до слуха моего, взыграл младенец радостно во чреве моём.

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа.

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

И сказала Мария: величит душа Моя Господа,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

и возрадовался дух Мой о Боге, Спасителе Моём,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

что призрел Он на смирение Рабы Своей, ибо отныне будут ублажать Меня все роды;

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

что сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его;

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

и милость Его в роды родов к боящимся Его;

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

явил силу мышцы Своей; рассеял надменных помышлениями сердца их;

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

низложил сильных с престолов, и вознёс смиренных;

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

алчущих исполнил благ, и богатящихся отпустил ни с чем;

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

воспринял Израиля, отрока Своего, воспомянув милость,

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

как говорил отцам нашим, к Аврааму и семени его до века.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Пребыла же Мария с нею около трёх месяцев, и возвратилась в дом свой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Елисавете же настало время родить, и она родила сына.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

И услышали соседи и родственники её, что возвеличил Господь милость Свою над нею, и радовались с нею.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

В восьмой день пришли обрезать младенца и хотели назвать его, по имени отца его, Захариею.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

На это мать его сказала: нет, а назвать его Иоанном.

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

И сказали ей: никого нет в родстве твоём, кто назывался бы сим именем.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

И спрашивали знаками у отца его, как бы он хотел назвать его.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

Он потребовал дощечку и написал: «Иоанн имя ему». И все удивились.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

И тотчас разрешились уста его и язык его, и он стал говорить, благословляя Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

И был страх на всех, живущих вокруг них; и рассказывали обо всём этом по всей нагорной стране Иудейской.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

Все слышавшие положили это на сердце своём и говорили: что будет младенец сей? И рука Господня была с ним.

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

И Захария, отец его, исполнился Святого Духа и пророчествовал, говоря:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

благословен Господь Бог Израилев, что посетил народ Свой и сотворил избавление ему,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

и воздвиг рог спасения нам в дому Давида, отрока Своего,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

как возвестил устами бывших от века святых пророков Своих,

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

что спасёт нас от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас;

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

сотворит милость с отцами нашими и помянет святой завет Свой,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

клятву, которою клялся Он Аврааму, отцу нашему, дать нам,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

небоязненно, по избавлении от руки врагов наших,

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

служить Ему в святости и правде пред Ним, во все дни жизни нашей.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

И ты, младенец, наречёшься пророком Всевышнего, ибо предыдешь пред лицом Господа приготовить пути Ему,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

дать уразуметь народу Его спасение в прощении грехов их,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

по благоутробному милосердию Бога нашего, которым посетил нас Восток свыше,

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

просветить сидящих во тьме и тени смертной, направить ноги наши на путь мира.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Младенец же возрастал и укреплялся духом, и был в пустынях до дня явления своего Израилю.

Примечания:

Синодальный перевод

5, 8 чреда — очередь, последовательная смена чего-либо.

15 сикера — крепкий алкоголь из меда, фруктового сока, зерна.

17, 76 предыдет, предыдешь — прийти прежде, перед; идти впереди, предшествовать.

53 алкать — почувствовать голод, захотеть есть, проголодаться.

78 благоутробие — внутреннее благорасположение, доброта сердца, милосердие, сострадание.

« 16 глава 2 глава »