Луки 23 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

Все вместе они поднялись и отвели Иисуса к Пилату.

І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.

Там они стали его обвинять:— Мы установили, что этот человек подстрекает наш народ, запрещает платить подати Цезарю, а Себя называет Помазанным Царем.

І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...

Пилат спросил Иисуса:— Ты — царь иудеев?Тот отвечал ему:— Это ты так говоришь.

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.

Тогда Пилат сказал первосвященникам и всему народу:— Я не нахожу за этим человеком никакой вины.

А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.

Но те настаивали:— Он Своими проповедями подбивает на бунт народ по всей Иудее, сначала в Галилее, а теперь и здесь.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“

Когда Пилат услышал о Галилее, он переспросил:— Так этот человек — галилеянин?

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.

Поняв, что Он из области, подчиненной Ироду, Пилат отправил Иисуса к Ироду — он в те дни был в Иерусалиме.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

А Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, ведь он много о Нем слышал и уже давно хотел Его повидать, надеясь, что Тот покажет ему какое-нибудь знамение.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

Так что Ирод задал Иисусу множество вопросов, но Тот ни на один не ответил.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.

А первосвященники и книжники стояли рядом и наперебой Его обвиняли.

Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.

Тогда Ирод вместе со своими воинами подверг Иисуса унижениям и насмешкам, одел Его в нарядную одежду и отослал обратно к Пилату.

І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.

И с этого дня Ирод и Пилат стали друзьями, а прежде между ними была вражда.

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,

Пилат созвал первосвященников, правителей и простой народ

і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.

и сказал им:— Вы привели ко мне этого Человека и обвинили Его в подстрекательстве народа. Я в вашем присутствии разобрал Его дело и обнаружил, что Он не виновен в том, в чем вы Его обвиняете.

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.

И даже Ирод отослал Его к нам обратно. Итак, за Ним нет никаких поступков, достойных смерти.

Отже я покараю Його й відпущу́“.

Так что я Его накажу и отпущу

Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.

(а ведь Пилату надо было отпустить им кого-нибудь ради праздника).

А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“

Но все как один стали кричать:— Казни Его, отпусти нам Варавву!

А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.

А Варавва был посажен в тюрьму за то, что устроил в городе мятеж и совершил убийство.

І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.

И вот Пилат снова во весь голос предложил им отпустить Иисуса.

Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“

Но те лишь кричали:— Распни, распни его!

Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.

В третий раз Пилат им сказал:— Что же дурного сделал этот Человек? Я не нашел за Ним никакой вины, достойной смерти. Итак, я Его накажу и отпущу.

А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.

Но те всё громче и громче требовали распять Иисуса — они перекричали Пилата,

І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:

и он решил согласиться с их требованием.

відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

Пилат, как они просили, отпустил человека, посаженного в тюрьму за мятеж и убийство, а Иисусу вынес желанный для них приговор.

І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

И когда Его повели на казнь, взяли Симона из Кирены, положили ему на плечи крест и заставили его нести за Иисусом.

А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

За Ним шло множество народа, женщины били себя в грудь и оплакивали Его.

А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!

Иисус, обернувшись к ним, сказал:— Дочери Иерусалима, рыдайте не обо Мне — рыдайте о себе самих и собственных детях!

Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.

Приходят дни, когда скажут: «Благо бесплодным женам, что детей не рожали и грудью не кормили!»

Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“

Станут тогда говорить горам: «падите на нас!», — и холмам: «Укройте нас!»

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“

Если так поступают с зеленеющим деревом, что же будет с засохшим?

І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

Вместе с Ним на казнь повели еще двух преступников.

А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.

Так они пришли на место под названием «Лобное», и там распяли Иисуса вместе с двумя преступниками: одного справа, а другого слева от Него.

Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.

Иисус сказал:— Отец, прости их, они не понимают, что творят.А они разделили Его одежду по жребию.

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“

Народ стоял вокруг и смотрел. Правители издевались над Ним и приговаривали:— Спасал других — так пусть теперь спасет Себя, если Он Христос, избранный Сын Божий.

І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,

Насмехались над ним и воины: подходили и протяигвали ему кислое питье

і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“

со словами:— Если ты царь иудеев, спаси Себя Сам!

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.

Над Ним была надпись: «Это царь иудеев».

А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“

Один из преступников, которые висели на соседних крестах, поносил Его:— Ты же Христос — так спаси Себя и нас!

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

А другой пытался его унять и говорил:— Бога ты не боишься! Ты сам приговорен к тому же.

Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.

Но мы-то справедливо, мы получаем по заслугам. А Он ничего дурного не сделал!

І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“

И добавил:— Иисус, вспомни обо мне, когда придешь и настанет Твое царство!

І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“

Тот ответил:— Аминь говорю тебе: сегодня будешь со Мной в раю.

Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.

Было уже около полудня, как всю землю покрыла тьма и держалась три часа.

І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.

Солнце померкло, завеса в Храме разорвалась посредине,

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.

а Иисус громко закричал:— Отец, в Твои руки отдаю Свой дух!

Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“

А центурион, увидев, что произошло, прославил Бога и сказал:— Действительно этот Человек был праведником!

І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.

И когда вся толпа, собравшаяся на это посмотреть, увидела, что произошло, люди стали бить себя в грудь и разошлись.

Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.

Поодаль стояли лишь те, кто близко знал Иисуса. Там были и женщины, которые следовали за Иисусом еще в Галилее — они тоже смотрели на это.

І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —

Был один человек по имени Иосиф, член Совета, но при этом добрый и честный,

не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —

так что он не согласился с тем, что Совет задумал и сделал. Он происходил из иудейского города Аримафея и ожидал наступления Царства Божьего.

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

И вот он пришел к Пилату и попросил отдать ему тело Иисуса.

І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

Он снял тело с креста, завернул в плащаницу и положил в гробнице, высеченной в камне, в которой еще никто не был похоронен.

День той був Приготува́ння, і наставала субота.

Это была пятница — день подготовки к субботе.

А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.

А женщины, которые пришли вслед за Иисусом из Галилеи, видели и эту гробницу, и как туда положили Его тело.

Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Вернувшись домой, они приготовили благовонные мази и масла, а в субботу пребывали в покое, как заповедано.

« 22 глава 24 глава »