Луки 23 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Хоменка → Перевод Десницкого

Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.

Все вместе они поднялись и отвели Иисуса к Пилату.

І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.”

Там они стали его обвинять:— Мы установили, что этот человек подстрекает наш народ, запрещает платить подати Цезарю, а Себя называет Помазанным Царем.

Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”

Пилат спросил Иисуса:— Ты — царь иудеев?Тот отвечал ему:— Это ты так говоришь.

Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”

Тогда Пилат сказал первосвященникам и всему народу:— Я не нахожу за этим человеком никакой вины.

Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”

Но те настаивали:— Он Своими проповедями подбивает на бунт народ по всей Иудее, сначала в Галилее, а теперь и здесь.

Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;

Когда Пилат услышал о Галилее, он переспросил:— Так этот человек — галилеянин?

а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.

Поняв, что Он из области, подчиненной Ироду, Пилат отправил Иисуса к Ироду — он в те дни был в Иерусалиме.

Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.

А Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, ведь он много о Нем слышал и уже давно хотел Его повидать, надеясь, что Тот покажет ему какое-нибудь знамение.

Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.

Так что Ирод задал Иисусу множество вопросов, но Тот ни на один не ответил.

Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.

А первосвященники и книжники стояли рядом и наперебой Его обвиняли.

Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.

Тогда Ирод вместе со своими воинами подверг Иисуса унижениям и насмешкам, одел Его в нарядную одежду и отослал обратно к Пилату.

І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

И с этого дня Ирод и Пилат стали друзьями, а прежде между ними была вражда.

Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,

Пилат созвал первосвященников, правителей и простой народ

Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.

и сказал им:— Вы привели ко мне этого Человека и обвинили Его в подстрекательстве народа. Я в вашем присутствии разобрал Его дело и обнаружил, что Он не виновен в том, в чем вы Его обвиняете.

Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.

И даже Ирод отослал Его к нам обратно. Итак, за Ним нет никаких поступков, достойных смерти.

Тож я його покараю і відпущу.”

Так что я Его накажу и отпущу

Треба ж було їм одного випустити з-за празника.

(а ведь Пилату надо было отпустить им кого-нибудь ради праздника).

Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”

Но все как один стали кричать:— Казни Его, отпусти нам Варавву!

Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.

А Варавва был посажен в тюрьму за то, что устроил в городе мятеж и совершил убийство.

Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.

И вот Пилат снова во весь голос предложил им отпустить Иисуса.

Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”

Но те лишь кричали:— Распни, распни его!

І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”

В третий раз Пилат им сказал:— Что же дурного сделал этот Человек? Я не нашел за Ним никакой вины, достойной смерти. Итак, я Его накажу и отпущу.

Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.

Но те всё громче и громче требовали распять Иисуса — они перекричали Пилата,

Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.

и он решил согласиться с их требованием.

І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

Пилат, как они просили, отпустил человека, посаженного в тюрьму за мятеж и убийство, а Иисусу вынес желанный для них приговор.

І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.

И когда Его повели на казнь, взяли Симона из Кирены, положили ему на плечи крест и заставили его нести за Иисусом.

Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.

За Ним шло множество народа, женщины били себя в грудь и оплакивали Его.

Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!

Иисус, обернувшись к ним, сказал:— Дочери Иерусалима, рыдайте не обо Мне — рыдайте о себе самих и собственных детях!

Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.

Приходят дни, когда скажут: «Благо бесплодным женам, что детей не рожали и грудью не кормили!»

Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! — і горбам: Покрийте нас!

Станут тогда говорить горам: «падите на нас!», — и холмам: «Укройте нас!»

Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”

Если так поступают с зеленеющим деревом, что же будет с засохшим?

З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

Вместе с Ним на казнь повели еще двух преступников.

І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.

Так они пришли на место под названием «Лобное», и там распяли Иисуса вместе с двумя преступниками: одного справа, а другого слева от Него.

Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.

Иисус сказал:— Отец, прости их, они не понимают, что творят.А они разделили Его одежду по жребию.

Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!”

Народ стоял вокруг и смотрел. Правители издевались над Ним и приговаривали:— Спасал других — так пусть теперь спасет Себя, если Он Христос, избранный Сын Божий.

Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,

Насмехались над ним и воины: подходили и протяигвали ему кислое питье

примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”

со словами:— Если ты царь иудеев, спаси Себя Сам!

А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це — Цар Юдейський.”

Над Ним была надпись: «Это царь иудеев».

Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”

Один из преступников, которые висели на соседних крестах, поносил Его:— Ты же Христос — так спаси Себя и нас!

А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?

А другой пытался его унять и говорил:— Бога ты не боишься! Ты сам приговорен к тому же.

Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”

Но мы-то справедливо, мы получаем по заслугам. А Он ничего дурного не сделал!

І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”

И добавил:— Иисус, вспомни обо мне, когда придешь и настанет Твое царство!

Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”

Тот ответил:— Аминь говорю тебе: сегодня будешь со Мной в раю.

Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,

Было уже около полудня, как всю землю покрыла тьма и держалась три часа.

бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.

Солнце померкло, завеса в Храме разорвалась посредине,

Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.

а Иисус громко закричал:— Отец, в Твои руки отдаю Свой дух!

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”

А центурион, увидев, что произошло, прославил Бога и сказал:— Действительно этот Человек был праведником!

Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.

И когда вся толпа, собравшаяся на это посмотреть, увидела, что произошло, люди стали бить себя в грудь и разошлись.

Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.

Поодаль стояли лишь те, кто близко знал Иисуса. Там были и женщины, которые следовали за Иисусом еще в Галилее — они тоже смотрели на это.

І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,

Был один человек по имени Иосиф, член Совета, но при этом добрый и честный,

що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;

так что он не согласился с тем, что Совет задумал и сделал. Он происходил из иудейского города Аримафея и ожидал наступления Царства Божьего.

цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.

И вот он пришел к Пилату и попросил отдать ему тело Иисуса.

Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.

Он снял тело с креста, завернул в плащаницу и положил в гробнице, высеченной в камне, в которой еще никто не был похоронен.

День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.

Это была пятница — день подготовки к субботе.

Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.

А женщины, которые пришли вслед за Иисусом из Галилеи, видели и эту гробницу, и как туда положили Его тело.

Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.

Вернувшись домой, они приготовили благовонные мази и масла, а в субботу пребывали в покое, как заповедано.

« 22 глава 24 глава »