Луки 23 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Перевод Десницкого

Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата.

Все вместе они поднялись и отвели Иисуса к Пилату.

І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом — Царем Юдейськім».

Там они стали его обвинять:— Мы установили, что этот человек подстрекает наш народ, запрещает платить подати Цезарю, а Себя называет Помазанным Царем.

Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

Пилат спросил Иисуса:— Ты — царь иудеев?Тот отвечал ему:— Это ты так говоришь.

Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком».

Тогда Пилат сказал первосвященникам и всему народу:— Я не нахожу за этим человеком никакой вины.

Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».

Но те настаивали:— Он Своими проповедями подбивает на бунт народ по всей Иудее, сначала в Галилее, а теперь и здесь.

Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин.

Когда Пилат услышал о Галилее, он переспросил:— Так этот человек — галилеянин?

Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.

Поняв, что Он из области, подчиненной Ироду, Пилат отправил Иисуса к Ироду — он в те дни был в Иерусалиме.

Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом.

А Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, ведь он много о Нем слышал и уже давно хотел Его повидать, надеясь, что Тот покажет ему какое-нибудь знамение.

Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.

Так что Ирод задал Иисусу множество вопросов, но Тот ни на один не ответил.

При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його.

А первосвященники и книжники стояли рядом и наперебой Его обвиняли.

Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.

Тогда Ирод вместе со своими воинами подверг Иисуса унижениям и насмешкам, одел Его в нарядную одежду и отослал обратно к Пилату.

У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.

И с этого дня Ирод и Пилат стали друзьями, а прежде между ними была вражда.

13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього.

Пилат созвал первосвященников, правителей и простой народ

и сказал им:— Вы привели ко мне этого Человека и обвинили Его в подстрекательстве народа. Я в вашем присутствии разобрал Его дело и обнаружил, что Он не виновен в том, в чем вы Его обвиняете.

Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті.

И даже Ирод отослал Его к нам обратно. Итак, за Ним нет никаких поступков, достойных смерти.

Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».

Так что я Его накажу и отпущу

[Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ.] [82]

(а ведь Пилату надо было отпустить им кого-нибудь ради праздника).

У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!»

Но все как один стали кричать:— Казни Его, отпусти нам Варавву!

(Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)

А Варавва был посажен в тюрьму за то, что устроил в городе мятеж и совершил убийство.

Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса.

И вот Пилат снова во весь голос предложил им отпустить Иисуса.

Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»

Но те лишь кричали:— Распни, распни его!

І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

В третий раз Пилат им сказал:— Что же дурного сделал этот Человек? Я не нашел за Ним никакой вины, достойной смерти. Итак, я Его накажу и отпущу.

23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.

Но те всё громче и громче требовали распять Иисуса — они перекричали Пилата,

и он решил согласиться с их требованием.

Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.

Пилат, как они просили, отпустил человека, посаженного в тюрьму за мятеж и убийство, а Иисусу вынес желанный для них приговор.

Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йдти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.

И когда Его повели на казнь, взяли Симона из Кирены, положили ему на плечи крест и заставили его нести за Иисусом.

Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.

За Ним шло множество народа, женщины били себя в грудь и оплакивали Его.

Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.

Иисус, обернувшись к ним, сказал:— Дочери Иерусалима, рыдайте не обо Мне — рыдайте о себе самих и собственных детях!

Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”.

Приходят дни, когда скажут: «Благо бесплодным женам, что детей не рожали и грудью не кормили!»

Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”

Станут тогда говорить горам: «падите на нас!», — и холмам: «Укройте нас!»

Бо якщо таке трапитеметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?[83]»

Если так поступают с зеленеющим деревом, что же будет с засохшим?

Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців.

Вместе с Ним на казнь повели еще двух преступников.

Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

Так они пришли на место под названием «Лобное», и там распяли Иисуса вместе с двумя преступниками: одного справа, а другого слева от Него.

Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». [84] Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.

Иисус сказал:— Отец, прости их, они не понимают, что творят.А они разделили Его одежду по жребию.

Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!»

Народ стоял вокруг и смотрел. Правители издевались над Ним и приговаривали:— Спасал других — так пусть теперь спасет Себя, если Он Христос, избранный Сын Божий.

36-37 Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»

Насмехались над ним и воины: подходили и протяигвали ему кислое питье

со словами:— Если ты царь иудеев, спаси Себя Сам!

На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «ЦЕ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».

Над Ним была надпись: «Это царь иудеев».

І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»

Один из преступников, которые висели на соседних крестах, поносил Его:— Ты же Христос — так спаси Себя и нас!

Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.

А другой пытался его унять и говорил:— Бога ты не боишься! Ты сам приговорен к тому же.

Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого».

Но мы-то справедливо, мы получаем по заслугам. А Он ничего дурного не сделал!

І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».

И добавил:— Иисус, вспомни обо мне, когда придешь и настанет Твое царство!

Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».

Тот ответил:— Аминь говорю тебе: сегодня будешь со Мной в раю.

Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години.

Было уже около полудня, как всю землю покрыла тьма и держалась три часа.

І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в Храмі розірвалася навпіл.

Солнце померкло, завеса в Храме разорвалась посредине,

Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух [85] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.

а Иисус громко закричал:— Отец, в Твои руки отдаю Свой дух!

Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік».

А центурион, увидев, что произошло, прославил Бога и сказал:— Действительно этот Человек был праведником!

Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому.[86]

И когда вся толпа, собравшаяся на это посмотреть, увидела, что произошло, люди стали бить себя в грудь и разошлись.

Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.

Поодаль стояли лишь те, кто близко знал Иисуса. Там были и женщины, которые следовали за Иисусом еще в Галилее — они тоже смотрели на это.

50-51 Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту.

Был один человек по имени Иосиф, член Совета, но при этом добрый и честный,

так что он не согласился с тем, что Совет задумал и сделал. Он происходил из иудейского города Аримафея и ожидал наступления Царства Божьего.

Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.

И вот он пришел к Пилату и попросил отдать ему тело Иисуса.

Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.

Он снял тело с креста, завернул в плащаницу и положил в гробнице, высеченной в камне, в которой еще никто не был похоронен.

Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота.

Это была пятница — день подготовки к субботе.

Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його.

А женщины, которые пришли вслед за Иисусом из Галилеи, видели и эту гробницу, и как туда положили Его тело.

Вони повернулися додому й приготували мирро й похощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.

Вернувшись домой, они приготовили благовонные мази и масла, а в субботу пребывали в покое, как заповедано.

« 22 глава 24 глава »