Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Перевод Десницкого

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати израильским племенам, рассеянным по земле, желает радости!

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

Когда постигают вас разнообразные искушения, братья мои, принимайте это как великую радость.

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

Знайте: опытность в вере порождает стойкость,

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

а стойкость способствует зрелости — чтобы вы были зрелыми и цельными, чтобы ни в чем не нуждались.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

А если кому из вас не хватает мудрости, пусть попросит у Бога, и получит — ведь Бог дает просто, не упрекая.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Пусть только просит с верой и ничуть не сомневается — кто сомневается, похож на морскую волну, которую из стороны в сторону гонит ветер.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Пусть не думает что-то получить от Господа такой человек —

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

душа его раздвоена, на всех своих путях он неустойчив.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

Кто из братьев в унижении — пусть хвалится высотой своего положения,

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

а кто богат — своим унижением, ведь все это исчезнет, как цветок полевой.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Взошло солнце, и от жара засохла трава — вот и облетел весь ее цвет, погиб прекрасный облик. Так и богача на его пути ждет увядание.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Блажен, кто выдерживает искушение: за свою стойкость он получит венец жизни — так обещал Бог наградить тех, кто Его любит.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

В искушении пусть никто не говорит: «Это Бог меня искушает». Бог неискушен во зле и Сам никого не искушает.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Нет, это собственные прихоти сбивают человека с пути и увлекают в ловушку — вот что такое искушение.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

От прихоти зарождается и появляется на свет грех, и когда он совершается, то приводит к смерти.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Не заблуждайтесь, возлюбленные мои братья.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Что дается вам доброго, что дарится вам совершенного, то приходит свыше, от Отца, порождающего всякий свет, и Он не переменится, не затмится Его сияние.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

По Собственной воле Он породил нас словом истины, чтобы среди Его творений мы были первенцами.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Вот что, братья мои возлюбленные: пусть каждый человек торопится слушать и не спешит говорить, не спешит гневаться,

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

ведь гнев человеческий не творит правды Божьей.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Так что избавьтесь от всякой грязи, от жгучей злобы и кротко примите то Слово, которое прорастает в вас и способно спасти ваши души.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

И слово это исполняйте, а не только выслушивайте — иначе обманете лишь самих себя.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Ведь выслушивать слово, но не исполнять — все равно что глядеть на собственное отражение в зеркале:

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

человек узнал, каков он сам, но отошел и тотчас забыл об этом.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Но кто прилежно всматривается в совершенный закон (а это закон свободы) — тот не просто забывчивый слушатель, он исполняет всё на деле. И будет блажен, кто так поступит!

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Кто считает себя благочестивым, но не обуздал собственный язык, тот обманывает сам себя, его благочестие ничего не стоит.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

Вот какое благочестие будет чистым и безупречным перед Богом и Отцом: помогать вдовам и сиротам в их скорбях и хранить себя от скверны этого мира.

« 28 глава 2 глава »