Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Пераклад Анатоля Клышкi

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Іякаў, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццаці плямёнам, якія ў рассеянні: Радавацца!

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

Лічыце ўсялякаю радасцю, браты мае, кожны раз, калі трапляеце ў розныя выпрабаванні,

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

ведаючы, што праверка вашай веры выпрацоўвае вытрываласць.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

А вытрываласць няхай мае свой дасканалы вынік, каб вы былі дасканалыя і цэласныя, ні ў чым не мелі нястачы.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Калі ж у каго з вас нестае мудрасці, няхай просіць у Бога, Які дае ўсім шчодра і без папроку, і дасца яму.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Але няхай просіць з вераю, ані не сумняваючыся, бо той, хто сумняваецца, падобны да марской хвалі, якую гоніць і кідае вецер.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Бо няхай той чалавек не думае, што ён атрымае нешта ад Госпада,

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

двудушны чалавек няўстойлівы на ўсіх сваіх дарогах.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

І няхай прыніжаны брат ганарыцца ў сваім узвышэнні,

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

а багаты — у сваім прыніжэнні, бо, як палявая кветка, ён адыдзе.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Бо ўзышло сонца са спякотаю і высушыла траву, і кветка яе апала, і краса яе выгляду загінула; так і багаты завяне на сваіх дарогах.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Дабраславёны чалавек, які выстойвае перад спакусаю, бо, будучы, выпрабаваным, ён атрымае вянок жыцця, які Ён1 абяцаў тым, хто любіць Яго.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Няхай ніхто пры спакусе не кажа: «Мяне спакушае Бог», бо не спакушаецца Бог злом і Сам не спакушае нікога.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Але кожны спакушаецца зваблены і зманены ўласнай пажадлівасцю;

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

пасля пажадлівасць, зачаўшы, нараджае грэх; а зроблены грэх спараджае смерць.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Не падманвайцеся, браты мае ўлюбёныя.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Кожнае добрае дарэнне і кожны дасканалы дар — з вышыняў, зыходзіць ад Бацькі свяцілаў, у Якога няма змянення і ні ценю перамены.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Ён, захацеўшы, нарадзіў нас словам праўды, каб мы былі некаторым пачаткам Яго стварэнняў.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Ведайце2, браты мае ўлюбёныя: няхай жа кожны чалавек будзе хуткі, каб слухаць, марудлівы, каб сказаць, марудлівы — гневацца;

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

бо гнеў чалавека не творыць праведнасці Божай.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Таму, адклаўшы ўсялякі бруд і празмернасць злосці, з лагоднасцю прыміце пасаджанае ў вас слова, якое можа выратаваць вашы душы.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Будзьце ж выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія ашукваюць саміх сябе.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Бо калі хто слухае слова, а не выконвае, той падобны да чалавека, які разглядвае ў люстэрку сваё аблічча, што мае ад нараджэння;

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

бо ён разгледзеў сябе і пайшоў, і адразу забыўся, які ён.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Але хто паглыбляецца ў дасканалы закон, закон свабоды і жыве ў ім, будучы не забыўлівым слухачом, а выканаўцам работы, той будзе шчаслівы ў сваёй дзейнасці.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Калі хто думае, што ён набожны і не зацугляе свайго языка, але ашуквае сваё сэрца, — марная таго набожнасць.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

Чыстая і беззаганная набожнасць перад Богам і Бацькам вось што: даглядаць сіротаў і ўдоваў у іх бядзе, захоўваць сябе незаплямленым ад свету.

Примечания:

Пераклад Анатоля Клышкi

12 1: У некат. рукап.: Госпад.

19 2: У некат. рукап.: Так што.

« 28 глава 2 глава »