Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Иаков, Богу и Господу Иисусу Христу раб, обеманадесяте коленома, иже в разсеянии, радоватися.

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

Всяку радость имейте, братие моя, егда во искушения впадаете различна,

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

ведяще, яко искушение вашея веры соделовает терпение:

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

терпение же дело совершенно да имать, яко да будете совершенни и всецели, ни в чемже лишени.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Аще же кто от вас лишен есть премудрости, да просит от дающаго Бога всем нелицеприемне и не поношающаго, и дастся ему.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Да просит же верою, ничтоже сумняся: сумняйся бо уподобися волнению морскому, ветры возметаему и развеваему.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Да не мнит бо человек он, яко приимет что от Бога.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Муж двоедушен неустроен во всех путех своих.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

Да хвалится же брат смиренный в высоте своей,

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

богатый же во смирении своем, зане якоже цвет травный мимоидет:

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

возсия бо солнце со зноем, и изсуши траву, и цвет ея отпаде, и блголепие лица ея погибе: сице и богатый в хождении своем увядает.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Блажен муж, иже претерпит искушение: зане искусен быв, приимет венец жизни, егоже обеща Бог любящым его.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Никтоже искушаемь да глаголет, яко от Бога искушаемь есмь: Бог бо несть искуситель злым, не искушает же той ни когоже,

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

кийждо же искушается, от своея похоти влекомь и прельщаемь:

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

таже похоть заченши раждает грех, грех же содеян раждает смерть.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Не льститеся, братие моя возлюбленная:

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

всяко даяние благо и всяк дар совершен свыше есть, сходяй от Отца светов, у негоже несть пременение, или преложения стень.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Восхотев бо породи нас словом истины, во еже быти нам начаток некий созданием его.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Темже, братие моя возлюбленная, да будет всяк человек скор услышати и косен глаголати, косен во гнев,

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

гнев бо мужа, правды Божия не соделовает.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Сего ради отложше всяку скверну и избыток злобы, в кротости приимите всажденное слово, могущее спасти душы вашя.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Бывайте же творцы слова, а не точию слышатели, прельщающе себе самех.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Зане аще кто есть слышатель слова, а не творец, таковый уподобися мужу смотряющу лице бытия своего в зерцале:

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

усмотри бо себе и отиде, и абие забы, каков бе.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Приникий же в закон совершен свободы, и пребыв, сей не слышатель забытлив быв, но творец дела, сей блажен в делании своем будет.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Аще кто мнится верен быти в вас, и не обуздовает языка своего, но льстит сердце свое, сего суетна есть вера.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

Вера бо чиста и нескверна пред Богом и Отцем сия есть, еже посещати сирых и вдовиц в скорбех их, (и) нескверна себе блюсти от мира.

« 28 глава 2 глава »