Марка 1 глава

Євангелія від св. Марка
Сучасний переклад → Переклад Огієнка

Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого [1] починається словами,

Поча́ток Єва́нгелії Ісуса Христа, Сина Божого.

які провіщав пророк Ісая: «Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе. Він приготує Тобі дорогу».

Як у пророка Ісаї написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є.

Голос лунає в пустелі: «Готуйте дорогу Господу, зробіть прямим шлях для Нього».

Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому!“ —

З’явився Іоан, який хрестив людей у пустелі, проповідуючи хрещення, як символ покаяння для прощення гріхів.

виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покая́ння — для про́щення гріхів.

Уся Юдея і всі мешканці Єрусалиму виходили до Іоана та хрестилися у нього в річці Йордан, сповідуючись у своїх гріхах.

І до нього прихо́дила вся країна Юдейська та всі єрусали́мляни, і в річці Йорда́ні від нього христились вони, і визнава́ли гріхи свої.

Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском, і їв він сарану та дикий мед.

А Іван зодягався в одежу з верблю́жого во́лосу, і мав пояс ремі́нний на сте́гнах своїх, а їв сарану́ та мед польови́й.

Ось що він проповідував людям: «Незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій.

І він проповідував, кажучи: „Услід за мною йде Поту́жніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця́ від узуття Його.

Я хрещу вас водою, а Він хреститиме Духом Святим».

Я христив вас водою, а Той вас христи́тиме Духом Святим“.

Саме в ті дні Ісус пішов із Назарета Ґалилейського й охрестився в Іоана у річці Йордан.

І сталося тими днями, — прийшов Ісус з Назаре́ту Галілейського, і від Івана христився в Йорда́ні.

Тільки-но вийшовши з води, Він побачив, як Небеса розкрилися, й Дух зійшов на Нього в подобі голуба.

І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що схо́див на Нього.

І голос пролунав з Небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».

І голос із неба почувся: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Його!“

Тоді ж Дух відіслав Ісуса до пустелі.

І зараз повів Його Дух у пустиню.

Тож перебував Він у пустелі протягом сорока днів, і спокушав Його сатана. Жив Він серед диких звірів, та Ангели дбали про Нього.

І Він був сорок днів у пустині, випробо́вуваний від сатани́, і перебував зо звірино́ю. І служили Йому анголи́.

Після ув’язнення Іоана Ісус прийшов до Ґалилеї, проповідуючи Добру Звістку Божу.

А коли Іван ви́даний був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Єва́нгелію,

Він казав: «Збувся час. Царство Боже вже близько.[2] Покайтеся та увіруйте в Добру Звістку!»

і говорив: „Збулися часи, — і Боже Царство набли́зилось. Покайтеся, і віруйте в Єва́нгелію!“

Йдучи повз Ґалилейське озеро, Ісус побачив Симона [3] й Симонового брата Андрія, які закидали невід в озеро, бо були рибалками.

А коли Він проходив біля Галіле́йського моря, то побачив Си́мона та Андрія, брата Си́монового, що не́вода в море закида́ли, — бо риба́лки були́.

І сказав їм Ісус: «Ідіть услід за Мною, і Я зроблю вас ловцями не риби, а душ людських».

I сказав їм Ісус: „Ідіть услід за Мною, — і зроблю́, що станете ви ловця́ми людей“.

Вони одразу ж полишили свої сіті й подалися за Ним.

І зараз вони свого не́вода кинули, — та й пішли вслід за Ним.

Потім Він пішов далі й побачив Якова, сина Зеведеєвого, та Якового брата Іоана, які у човні лагодили рибальські сіті.

А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведе́євого та брата його Івана, що й вони в чо́вні не́вода ла́годили.

Він їх гукнув, тож вони одразу ж залишили в човні свого батька Зеведея з робітниками й подалися за Ісусом.

І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведе́я в чо́вні з робі́тниками, — і пішли вслід за Ним.

Ісус та Його учні прийшли до Капернаума. Наступної суботи Він вирушив до синагоги і навчав людей, котрі зібралися там.

І приходять вони в Капернау́м. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав.

Вони були вражені тією наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як книжники.

І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновла́дний, а не як ті книжники.

У той час, коли Ісус знаходився в синагозі, там був присутній чоловік, одержимий нечистим духом. Раптом він закричав:

І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав,

«Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти — Божий Святий!»

і сказав: „Що́ Тобі до нас, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто́ Ти, — Божий Святий“.

Та Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього».

Ісус же йому заказав: „Замовчи, і вийди з нього!“

Тут нечистий почав колотити чоловіка, а потім з криком дух вийшов з нього.

І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучни́м, вийшов із нього.

Подив охопив усіх присутніх та вони почали питати одне одного: «Що трапилося? Цей Чоловік владно проповідує нове вчення! Він навіть злим духам владно наказує, і ті слухаються Його!»

І жахну́лися всі, — аж питали вони один о́дного, кажучи: „Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть ду́хам нечистим наказує Він, — і вони Його слухають“.

Чутка про Нього хутко поширилася по всій Ґалилеї.

І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галіле́йській країні.

Ісус та всі учні Його залишили синагогу й попрямували до оселі Симона і Андрія. Яків й Іоан пійшли разом з ними.

І вийшли вони із синагоги неба́вом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Си́монового й Андрієвого.

Симонова теща лежала в лихоманці, тож люди розповіли про неї Ісусу.

А те́ща Си́монова лежала в гаря́чці; і зараз сказали про неї Йому.

Ісус підійшов до неї, взяв її за руку й допоміг підвестися. Лихоманка залишила жінку й вона почала прислуговувати їм.

І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, — і гаря́чка покинула ту, — і вона зачала́ прислуго́вувати їм.

Коли настав вечір, після заходу сонця, до Нього привели багатьох хворих і одержимих нечистим.

А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали прино́сити до Нього недужих усіх та біснува́тих.

Усе місто зібралося під дверима.

І все місто зібралося перед двери́ма.

Багатьох недужих на різні хвороби Він зцілив, і з багатьох вигнав демонів. Та говорити тим нечистим духам Ісус не дозволяв, бо вони знали, хто Він такий.[4]

І Він уздоро́вив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох де́монів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.

Рано-вранці, до схід сонця, Ісус залишив оселю, усамітнився в безлюдному місці й там молився.

А над ранком, як дуже ще темно було́, уставши, Він вийшов і пішов у місце самі́тне, і там молився.

36-37 Симон і ті, хто були з ним, пішли шукати Ісуса й, знайшовши Його, звернулися до Нього: «Всі Тебе шукають».

А Си́мон та ті, що були з ним, поспішили за Ним.

І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: „Усі шукають Тебе“.

Але Ісус відповів їм: «Нам потрібно йти до інших міст, щоб Я міг проповідувати Божу вість і там, бо саме для цього Я й прийшов».

А Він промовляє до них: „Ходім в інше місце, до сіл та око́лишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов“.

Так Він мандрував Ґалилеєю, проповідуючи в синагогах та виганяючи демонів.

І пішов, і проповідував в їхніх синаго́гах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.

Одного разу прийшов до Ісуса прокажений і, впавши долілиць перед Ним, змолився: «Якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене».

І приходить до Нього прокаже́ний, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: „Коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“

Перейнявшись милосердям, [5] Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!»

І змилосе́рдився Він, — простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: „Хо́чу, — будь чистий!“

Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим.

І проказа зійшла з нього хвилі тієї, — і чистим він став.

Ісус відіслав його, суворо застерігши при тому:

А Він, погрози́вши йому, зараз вислав його,

«Дивися ж, нікому не кажи про те, що Я для тебе зробив, а піди й покажися священику, [6] та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей.[7] Це й буде свідченням твого одужання».

і йому́ наказав: „Гляди, — не оповіда́й нічо́го ніко́му. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, що Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“.

Але той чоловік пішов і почав повсюди розповідати про те, як Ісус зцілив його хворобу. Через те Ісус більше не міг відкрито ввійти у місто, та залишався в безлюдних місцях, але ж люди приходили до Нього звідусіль.

А він, вийшовши, став багато оповіда́ти й говори́ти про поді́ю, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебува́в віддалік по самі́тних місцях. І схо́дилися звідусюди до Нього.

« 28 глава 2 глава »