Єзекіїла 1 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Сталось у трийцятому роцї, у четвертому місяцї, на пятий день місяця, як був я між полонянами над Ховар-річкою, одверзлись небеса, й я побачив видива Божі.

И бысть в тридесятое лето, в четвертый месяц, в пятый день месяца, и аз бых посреде пленения при реце ховар: и отверзошася небеса, и видех видения Божия.

На пятий день місяця — се був пятий рік після того, як одведено царя Йоакима в неволю —

В пятый день месяца, сие лето пятое пленения царя иоакима,

Надійшло слово Господнє до Езекиїла Вузієнка, сьвященника, в Халдейській землї, при Ховар-річцї, й зійшла на його сила Господня.

и бысть слово Господне ко иезекиилю сыну вузиеву, священнику, в земли халдейстей при реце ховар. и бысть на мне рука Господня,

Бачив же я — схопився завірухою вітер від півночі, знялась величезна хмара й клубом огонь, та проміннє навкруги його, а з середини його, наче блискуча мідь ув огнї,

и видех, и се, дух воздвизаяйся грядяше от севера, и облак великий в нем, и свет окрест его, и огнь блистаяйся:

А з него показалась подобина чотирьох зьвірят; вид же їх був такий: образ їх був чоловічий.

и посреде его яко видение илектра посреде огня, и свет в нем: и посреде яко подобие четырех животных. И сие видение их, яко подобие человека в них:

І в кожного було чотирі обличчя, і в кожного — четверо крил.

и четыри лица единому, и четыри крила единому,

А ноги в їх були прості, а ступнї в їх були, як у телця, й бризькали вони іскрами, як розпалена мідь бризькає.

и голени их правы, и пернаты ноги их, и искры яко блистающаяся медь, и легка крила их,

А під крильми в їх із чотирьох боків були людські руки; й обличчя у них і крила в них — у всїх чотирьох.

и рука человеча под крилами их на четырех странах их:

А крильми торкались вони одно до одного; обличчя й крила в їх не повертались, як ійшли вони: кожне простувало перед себе.

и лица их, и крила их четырех держащаяся друг друга, лица же их четырех не обращахуся внегда ходити им: коеждо прямо лица своего хождаху.

Подоба обличь їх: — зпереду було лице людське, правобіч — лице левине, лївобіч — лице бичаче в усїх чотирьох, понад тими — лице орлове в усїх чотирьох;

И подобие лиц их, лице человечее и лице львово одесную четырем, и лице телчее ошуюю четырем, и лице орлее четырем:

І лиця їх і крила їх угорі були роздїлені, та в кожного по двоє крил сходилось одно з одним, а двоє вкривали тїло їм.

(и лица их) и крила их простерта свыше четырем, коемуждо два сопряжена друг ко другу, и два покрываху верху телесе их, и коеждо прямо лицу своему идяше:

І йшли вони, кожен у сторону перед себе; куди поривав їх дух, туди й ійшли вони; йдучи ж, не повертались.

идеже аще бяше дух шествуяй, идяху и не обращахуся.

А вид тих животин був, наче жар огняний, як смолоскипи; огонь ходив між тими животинами сюди й туди, й блищав огонь вельми ясно, й вилїтали з огню блискавки.

И посреде животных видение, яко углия огня горящаго, яко видение свещ сообращающихся посреде животных, и свет огня, и от огня исхождаше яко молния:

І ввихаллись животини сюди й туди, наче блискавиця мигає.

и животная течаху и обращахуся, яко видение везеково.

І придивлявся я тим животинам, аж ось — на землї коло тих животин по одному колесу перед чотирьома лицями їх.

И видех, и се, коло едино на земли держащееся животных четырех:

І були колеса видом і роботою, наче блискучий хризолит, і всї четверо були однаковісїнькі, а по вигляду їх і по спорудї здавалось, неначе одно колесо було в другому колесї.

и видение колес и сотворение их, яко видение фарсиса, и подобие едино четырем: и дело их бяше, якоже аще бы было коло в колеси:

А йдучи, йшли вони на чотирі боки; не звертали на бік, ідучи.

на четыри страны их шествоваху: не обращахуся, внегда шествовати им,

Обіддє ж їх — високе й страшне, й було повно очок в обіддї навкруги в усїх чотирьох.

ниже хребты их, и высота бяше им. И видех та, и плеща их исполнена очес окрест четырем:

І як ійшли животини, так ійшли й колеса коло їх, а як вони здіймались угору від землї, здіймались і колеса.

и внегда шествовати животным, шествоваху и колеса держащеся их: и внегда воздвизатися животным от земли, воздвизахуся и колеса.

Куди хотїв ійти дух, туди йшли й вони, й здіймались колеса заразом із ними; дух бо тих животин був у колесах.

Идеже аще бяше облак, тамо бяше и дух, еже шествовати: шествоваху и животная, и колеса воздвизахуся с ними, зане дух жизни бяше в колесех.

Коли ті йшли, так ійшли й колеса, а як ті стояли, то стояли й вони, як же ті здіймались від землї, здіймались і колеса заразом із ними; бо дух животин був у колесах.

Внегда идяху сия, идяху (и колеса), и внегда стояти им, стояху (и колеса с ними), и егда воздвизахуся от земли, воздвизахуся с ними (и колеса), яко дух жизни бяше в колесех.

А над головами в животин була подобина твердинї, блискуча, як подобина пречудного кришталю, що понад головами в їх розпростирався.

И подобие над главою животных яко твердь, яко видение кристалла, простертое над крилами их свыше:

А під твердинею розпростирались їх крила, просто одно до другого, й в кожної було їх по двоє, що вкривали їм тїло.

и под твердию крила их простерта, паряще друг ко другу, комуждо два спряжена, прикрывающе телеса их.

І як вони йшли, чув я шум їх крил, нїби бурханнє великої води, неначе грім Всемогучого, голосний шум, як се гуде в військовому таборі; а коли вони з'упинялись, то крила спускали.

И слышах глас крил их, внегда паряху, яко глас вод многих, яко глас Бога саддаи: и внегда ходити им, глас слова яко глас полка: и внегда стояти им, почиваху крила их.

Бо як давався чути голос з понад твердинї, що була над головами в їх, тодї вони з'упинялись і опускали крила.

И се, глас превыше тверди сущия над главою их: внегда стояти им, низпускахуся крила их.

А понад твердинею, що була над головами в їх, була подобина престолу, з вигляду, як би з каменя сафиру, а над подобинею престолу видко було подобину чоловіка, що седить на йому.

И над твердию, яже над главою их, яко видение камене сапфира, подобие престола на нем, и на подобии престола подобие якоже вид человечь сверху.

І видїв я наче палаючу мідь, як огняне сяєво в серединї його кругом; від поясницї його й висше, та й від виду поясницї його й низше бачив я, наче огонь, і було проміннє навкруги.

И видех яко видение илектра, яко видение огня внутрь его окрест: от видения чресл и выше и от видения чресл даже до долу видех видение огня, и свет его окрест:

Якою буває веселка на облаках в дощовий день, такий вид мало те сяєво навкруги.

яко видение дуги, егда есть на облацех в день дождя, тако стояние света окрест.

« 5 глава 2 глава »