Ісаї 1 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії:

Видение, еже виде исаиа сын амосов, еже виде на иудею и на Иерусалим, в царство озии и иоафама, и ахаза и езекии, иже царствоваша во иудеи.

Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене.

Слыши, небо, и внуши, земле, яко Господь возглагола: сыны родих и возвысих, тии же отвергошася мене.

Віл знає господаря свого, й осел — ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє.

Позна вол стяжавшаго и, и осел ясли господина своего: израиль же мене не позна, и людие мои не разумеша.

О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його!

Увы, язык грешный, людие исполнени грехов, семя лукавое, сынове беззаконнии, остависте Господа и разгневасте святаго израилева, отвратистеся вспять.

Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе.

Что еще уязвляетеся, прилагающе беззаконие? Всякая глава в болезнь, и всякое сердце в печаль.

Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою.

От ног даже до главы несть в нем целости: ни струп, ни язва, ни рана палящаяся: несть пластыря приложити, ниже елеа, ниже обязания.

То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені; поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати; все опустїє, — звичайно, опустошене чужинцями.

Земля ваша пуста, гради ваши огнем пожжени, страну вашу пред вами чуждии поядают, и опусте низвращена от людий чуждих.

І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене.

Оставится дщерь сионя яко куща в винограде и яко овощное хранилище в вертограде, яко град воюемый.

Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, — ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра.

И аще не бы Господь саваоф оставил нам семене, яко содома убо были быхом, и яко гоморру уподобилися быхом.

Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські; вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський!

Услышите слово Господне, князи содомстии: внемлите закону Божию, людие гоморрстии.

Навіщо менї множество жертов ваших? говорить Господь. Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу.

Что ми множество жертв ваших, глаголет Господь? Исполнен есмь всесожжений овних и тука агнцев, и и крове юнцев и козлов не хощу.

Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої?

Ниже приходите явитися ми: кто бо изыска сия из рук ваших? ходити по двору моему не приложите.

Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї; нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм!

И аще принесете ми семидал, всуе: кадило мерзость ми есть.

Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх.

Новомесячий ваших и суббот и дне великаго не потерплю: поста и праздности, и новомесячий ваших и праздников ваших ненавидит душа моя: бысте ми в сытость, ктому не стерплю грехов ваших.

І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови.

Егда прострете руки (вашя) ко мне, отвращу очи мои от вас: и аще умножите моление, не услышу вас: руки бо вашя исполнены крове.

Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;

Измыйтеся, (и) чисти будите, отимите лукавства от душ ваших пред очима моима, престаните от лукавств ваших.

Навчітесь чинити добро; шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову;

Научитеся добро творити, взыщите суда, избавите обидимаго, судите сиру и оправдите вдовицу,

А тодї прийдїть — і розсудимось, — говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця — я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, — обмию їх, як вовну.

и приидите, и истяжимся, глаголет Господь. И аще будут греси ваши яко багряное, яко снег убелю: аще же будут яко червленое, яко волну убелю.

Схочете слухняним робом у мене ходити, — буде вас земля усяким благом надїляти;

И аще хощете и послушаете мене, благая земли снесте:

Затнетеся ж, опір ставши, — тодї меч пожере вас; се уста Господнї говорять!

аще же не хощете, ниже послушаете мене, мечь вы пояст: уста бо Господня глаголаша сия.

О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду! Справедливість давно в нїй панувала, тепер — душогубцї.

Како бысть блудница град верный сион полн суда? в немже правда почиваше, ныне же (в нем) убийцы.

Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою;

Сребро ваше неискушено, корчемницы твои мешают вино с водою.

Князї твої — проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають; сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить.

Князи твои не покаряются, общницы татем, любяще дары, гоняще воздаяние, сирым не судящии и суду вдовиц не внимающии.

Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми!

Сего ради тако глаголет Владыка Господь саваоф: горе крепким во израили: не престанет бо ярость моя на противныя, и суд врагом моим сотворю:

Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово.

и наведу руку мою на тя, и разжегу в чистоту, непокаряющихся же погублю, и отиму всех беззаконных от тебе, и всех гордых смирю.

І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною.

И приставлю судии твоя якоже прежде, и советники твоя яко от начала: и по сих наречешися град правды, мати градовом, верный сион.

Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, — справедливостю;

С судом бо спасется пленение его и с милостынею.

А всїм відступникам і грішникам — погибель, і хто Господа покинув — затратиться.

И сокрушатся беззаконнии и грешницы вкупе, и оставившии Господа скончаются:

А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали;

занеже постыдятся о идолех своих, ихже сами восхотеша, и посрамятся о садех своих, ихже возжелеша.

І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має.

Будут бо яко теревинф отметнувый листвия (своя), и яко вертоград не имый воды.

І потужний станесь — сьміттєм, праця ж його — іскрою; й горіти муть разом, а нїхто не погасить.

И будет крепость их яко стебль изгребия, и делания их яко искры огненныя, и сожгутся беззаконницы и грешницы вкупе, и не будет угашаяй.

« 8 глава 2 глава »