Ісаї 64 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

О, коли б ти прорвав небеса й зійшов! гори б таяли від лиця твого,

Аще отверзеши небо, трепет приимут от тебе горы и растают,

Як від жару розтоплюючого, як від огню, що вода кипить від него, щоб імя твоє узнали вороги твої; од лиця твого задрожали б народи.

яко тает воск от лица огня, и попалит огнь супостаты, и явлено будет имя твое в сопротивных твоих: от лица твоего языцы возмятутся:

Як творив ти страшні дїла, яких ми й не сподївались, і сходив униз, то гори таяли від лиця твого.

егда сотвориши славная, трепет приимут от тебе горы.

Од віків бо не чували, й до уший не доходило, та й нїяке око не видало иншого Бога крім тебе, що стільки вчинив би тим, що надїються на него.

От века не слышахом, ниже очи наши видеша Бога, разве тебе, и дела твоя, яже сотвориши ждущым милости.

Милостиво стрічав єси всякого, хто радо чинив справедливість, і про тебе думав на дорогах своїх. Та ось, ти прогнївився, за те, що ми з давна грішили, і як же нам спастися?

Милость бо срящет творящих правду, и пути твоя помянутся: се, ты разгневался еси, и мы согрешихом.

Всї ми породились — як прокажений, і вся праведність наша — як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.

Сего ради заблудихом и быхом яко нечисти вси мы, якоже порт нечистыя вся правда наша, и отпадохом яко листвие беззаконий ради наших: тако ветр восхитит нас.

І нема, хто б призивав імя твоє, хто б постановив твердо, за тебе держатись; тим то й сховав ти од нас обличчє твоє, та й покинув нас погибати в беззаконнях наших.

И несть призываяй имя твое и помянувый удержати тя: яко отвратил еси лице твое от нас и предал ны еси беззаконий ради наших.

Тепер же, Господи, — та ж ти наш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми — дїло руки твоєї.

И ныне, Господи, Отец наш еси ты, мы же брение, дела руку твоею вси:

Не гнївайся, Господи, без міри; не згадуй до віку беззаконня наші. Глянь: ми ж усї — народ твій.

не прогневайся на ны зело и не помяни во время беззаконий наших, и ныне призри, яко людие твои вси мы.

Он, городи сьвятостї твоєї стали пустками; запустїв і Сион, та й Ерусалим спустошений.

Град святилища твоего бысть пуст, сион якоже пустыня бысть, Иерусалим на проклятие:

Храм осьвящення нашого й нашої слави, де батьки наші тебе прославляли, згорів у пожарі, і всї дорогоцїнності наші розграбовані.

дом святый наш и слава, юже благословиша отцы наши, бысть огнем пожжен, и вся славная наша купно падоша.

Чи то ж іще й після сього будеш здержуватись, Господи, чи все ще будеш мовчати і нас без міри карати?

И о всех сих терпел еси, Господи, и молчал, и смирил еси ны зело.

« 63 глава 65 глава »