Ісаї 64 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

О, коли б небеса́ Ти розде́р і зійшов, — перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри,

Аще отверзеши небо, трепет приимут от тебе горы и растают,

як хво́рост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я́ Твоє стало відо́ме Твоїм ворога́м, щоб перед обличчям Твоїм затремті́ли наро́ди!

яко тает воск от лица огня, и попалит огнь супостаты, и явлено будет имя твое в сопротивных твоих: от лица твоего языцы возмятутся:

Коли Ти чинив страшні ре́чі, ми їх не чекали, — коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри!

егда сотвориши славная, трепет приимут от тебе горы.

І відві́ку не чули, до ушей не дохо́дило, око не бачило Бога, крім Те́бе, Який би зробив так тому́, хто наді́ю на Нього кладе́!

От века не слышахом, ниже очи наши видеша Бога, разве тебе, и дела твоя, яже сотвориши ждущым милости.

Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ята́ють про Тебе. Та розгні́вався Ти, бо ми в то́му згрішили навіки та несправедливими стали!

Милость бо срящет творящих правду, и пути твоя помянутся: се, ты разгневался еси, и мы согрешихом.

І стали всі ми, як нечистий, а вся пра́ведність на́ша — немов поплямо́вана мі́сячним о́діж, і в'я́немо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас.

Сего ради заблудихом и быхом яко нечисти вси мы, якоже порт нечистыя вся правда наша, и отпадохом яко листвие беззаконий ради наших: тако ветр восхитит нас.

І немає ніко́го, хто кликав би Йме́ння Твоє, хто збудився б триматися міцно за Те́бе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас ни́діти.

И несть призываяй имя твое и помянувый удержати тя: яко отвратил еси лице твое от нас и предал ны еси беззаконий ради наших.

Тепер же, о Господи, Ти — наш Отець, ми глина, а Ти наш ганча́р, і ми всі — чин Твоєї руки!

И ныне, Господи, Отец наш еси ты, мы же брение, дела руку твоею вси:

Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ята́й повсякча́сно прови́ни! Тож споглянь, — ми наро́д Твій усі!

не прогневайся на ны зело и не помяни во время беззаконий наших, и ныне призри, яко людие твои вси мы.

Святі міста́ Твої стали пустинею, Сіон став пусте́лею, сте́пом став — Єрусали́м.

Град святилища твоего бысть пуст, сион якоже пустыня бысть, Иерусалим на проклятие:

Дім свя́тощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвали́ли Тебе́, погорі́лищем став, а все наше лю́бе руїною стало.

дом святый наш и слава, юже благословиша отцы наши, бысть огнем пожжен, и вся славная наша купно падоша.

Чи й на це ще Себе будеш стри́мувати, Го́споди? Будеш мовчати, й зана́дто карати нас бу́деш?

И о всех сих терпел еси, Господи, и молчал, и смирил еси ны зело.

« 63 глава 65 глава »