Ісаї 64 глава

Книга пророка Ісаї
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

2 так, як тане віск від вогню. І вогонь спалить противників, і очевидним буде між ворогами Господнє Ім’я. Від Твоєї присутності стривожаться народи.

Аще отверзеши небо, трепет приимут от тебе горы и растают,

3 Коли звершиш славне, від Тебе гори будуть охоплені тремтінням.

яко тает воск от лица огня, и попалит огнь супостаты, и явлено будет имя твое в сопротивных твоих: от лица твоего языцы возмятутся:

4 Від віку ми не чули, ні наші очі не бачили Бога, за винятком Тебе, і таких, як Твої, діянь, котрі чиниш для тих, хто очікує милосердя.

егда сотвориши славная, трепет приимут от тебе горы.

5 Адже Він зустрінеться з тими, хто чинить праведне, і вони пам’ятатимуть Твої дороги. Ось Ти розгнівився, і ми згрішили. Через це ми заблукали.

От века не слышахом, ниже очи наши видеша Бога, разве тебе, и дела твоя, яже сотвориши ждущым милости.

6 Ми стали, як нечисте, — ми всі, і вся наша праведність — як ганчірка відлученої через кровотечу. Ми, як листя, облетіли через наше беззаконня, — і вітер нас так віднесе.

Милость бо срящет творящих правду, и пути твоя помянутся: се, ты разгневался еси, и мы согрешихом.

7 І немає того, хто прикликає Твоє Ім’я, і хто пам’ятає триматися за Тебе, бо Ти відвернув Своє обличчя від нас, і Ти видав нас через наші гріхи.

Сего ради заблудихом и быхом яко нечисти вси мы, якоже порт нечистыя вся правда наша, и отпадохом яко листвие беззаконий ради наших: тако ветр восхитит нас.

8 І тепер, Господи, Ти — наш Отець, а ми всі — глина, діло Твоїх рук!

И несть призываяй имя твое и помянувый удержати тя: яко отвратил еси лице твое от нас и предал ны еси беззаконий ради наших.

9 Сильно не гнівайся на нас і не згадуй при кожній нагоді наші гріхи. Тепер же поглянь, адже всі ми — Твій народ!

И ныне, Господи, Отец наш еси ты, мы же брение, дела руку твоею вси:

10 Місто Твоїх святощів стало спустошеним, Сіон став, як пустеля, Єрусалим — на прокляття.

не прогневайся на ны зело и не помяни во время беззаконий наших, и ныне призри, яко людие твои вси мы.

11 Наш Святий дім, — слава, яку поблагословили наші батьки, — був спалений вогнем, і все славне впало.

Град святилища твоего бысть пуст, сион якоже пустыня бысть, Иерусалим на проклятие:

12 І при всьому цьому, Господи, Ти стримувався і зберігав мовчання, а нас Ти дуже впокорив!

дом святый наш и слава, юже благословиша отцы наши, бысть огнем пожжен, и вся славная наша купно падоша.

« 63 глава 65 глава »