2 Маккавеїв 1 глава

Друга книга Макавеїв
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Братам-юдеям, що в Єгипті, — радіти! Брати-юдеї, що в Єрусалимі, і ті, що в країні Юдеї, добрий мир! [1]

Братии сущей во египте иудеом радоватися: братия иже во Иерусалиме иудее и иже во стране иудейстей, мира благаго:

І нехай Бог учинить вам добро і згадає Свій завіт, щодо Авраама, Ісаака та Якова, Його вірних рабів.

и да благосотворит вам Бог и да помянет завет свой иже ко аврааму и исааку и иакову рабом своим верным,

І нехай дасть вам усім серце, щоб Його вшановувати і виконувати Його волю великим серцем і бажаючою душею.

и да даст вам сердце всем во еже чествовати его и творити хотения его сердцем великим и душевным изволением,

І нехай Він відкриє ваше серце в Його законі та в заповідях, і нехай зробить мир,

и да отверзет сердца ваша в законе своем и в повеленщх, и мир да сотворит,

вислухає ваші благання і змилосердиться над вами, і хай не залишить вас у злий час.

и да услышит молитвы вашя и умилится вам и не оставит вас во время лукаво.

Тепер же ми тут молимося за вас.

И ныне зде есмы молящеся о вас.

Коли царював Димитрій у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, написали вам у скорботі та в критичний час, що надійшов на нас у цих роках, відколи повстав Ясон і ті, що з ним, зі святої землі й царства.

Царствующу димитрию лета сто шестьдесят девятаго, мы иудее писахом вам в скорби и в горести нашедшей нам в летех сих, отнележе отступи иасон и иже с ним от стыя земли и царства,

І вони спалили браму та пролили невинну кров. І ми молилися до Господа, і були вислухані, і принесли ми жертви та пшеничне борошно, і запалили ми світильники, і поклали хліби.

и пожгоша врата, и пролияша кровь неповинну: и молихомся Господеви, и услышани есмы, и принесохом жертву и семидал, и возжгохом светилники, и предложихом хлебы.

І тепер потрібно, щоб ви проводили дні шатер у місяці хаселеві сто вісімдесят восьмого року.

И ныне празднуйте дни скинопигии хаслева месяца.

Ті, що в Єрусалимі, і ті, що в Юдеї, і старшина, і Юда до Аристовула, вчителя царя Птоломея, що був з помазаних з роду євреїв, і до тих юдеїв, що в Єгипті, — радіти і бути здоровими!

Лета сто осмьдесят осмаго, иже во Иерусалиме и иже во иудеи, и старейшины и иуда аристовулу учителю птоломеа царея сущему же от помазанных иереев рода, и сущым во египте иудеом, радоватися и здравствовати.

Спасенні Богом від великих небезпек, велику складаємо Йому подяку, як ті, що стали до бою проти царя.

От великих бедств Богом спасени, вельми благодарим ему, аки на царя ополчающщся.

Тому що він викинув тих, що воювали у святому місті.

Сей бо изведе ополчающихся на святый град:

Бо коли прибув володар до Персії і з ним сила, що вважалася незборимою, їх побили у святині нанейців, нанейські священики, що послужилися змовою.

в персиду бо быв вождом, и при нем нестерпимая мнящаяся быти сила, посечени быша в капищи нанеи, прельщения употребившым жерцем сущым при нанеи.

Бо нібито, щоб з нею посвоячитися, прибув до місця Антіох і ті друзі, що з ним, аби взяти багато скарбів, наче придане.

Аки бо спребывати хотя ей, прииде на место антиох и иже с ним друзи, взятия ради сребреников под именем вена:

І коли їх вручили священики Нанеї, то він підійшов з небагатьма до загороди храму; вони ж, коли ввійшов Антіох, замкнувши храм,

и предложившым сия жерцем нанеи, и оному вшедшу с малыми в притвор капища, заключивше капище,

відкривши в даху сховані двері та кидаючи каміння, побили володаря і, розчленувавши на частини і відтявши голови, викинули тим, що перебували назовні.

егда вниде антиох, отверзше свода сокровенную дверь, метающе камение побиша игемона и сущих с ним, и разделивше на уды и главы отсекше изметаша к сущым вне.

У всьому благословенний наш Бог, Який видав безбожних.

О всех благословен наш Бог, иже предаде нечествовавших.

Бажаючи проводити на двадцять п’ятий день хаселева очищення храму, ми вважали за потрібне вам сповістити, щоб і ви влаштовували свято шатер і вогню, коли Неемія, який збудував святиню і жертовник, приніс жертви.

Хотяще убо праздновати двадесять пятаго дне месяца хаслева очищение церкве, потребно непщевахом известити вам, да и вы празднуете день скинопигии и огня, егда неемиа создав церковь и олтарь, принесе жертву.

Бо і коли до Персії заведені були наші батьки, ті побожні священики, що тоді були, взявши таємно вогонь з жертовника, сховали на дні криниці, що була без води, в якій запечатали, щоб усім було невідоме місце.

Ибо егда в персиду ведяхуся отцы наши, тогда жерцы боящщся Бога вземше от огня олтарнаго отай, скрыша во юдоль кладязя дно имеюща безводное, и в нем соблюдоша, яко всем неведому быти месту.

А як минуло чимало років, коли Бог зволив, пославши Неемію від царя Персії, він послав за вогнем нащадків священиків, що його сховали. А коли нам розповіли, що не знайшлося вогню, але масна вода, він заповів їм, зачерпнувши, принести.

Преминувшым же летом многим, егда изволися Богу, посланный неемиа от царя персидскаго, внуки жерцев сокрывших посла на взыскание огня: и якоже поведаша нам, не обретоша огня, но воду густу,

А коли принесли жертви, Неемія наказав священикам покропити водою дрова і те, що на них лежало.

повеле им черпати и принести: егда же принесена быша жертвенная, повеле жерцем неемиа покропити водою дрова и лежащая на них.

Як сталося, і час минув та засяяло сонце, що раніше було за хмарами, піднявся такий сильний вогонь, що всі здивувалися.

Егда же бысть сие, и время прииде, егда солнце возсия прежде облачно сущо, возжжеся огнь велик, яко дивитися всем.

А священики помолилися, коли горіла жертва, і священики, і всі під проводом Йонатана, а інші відповідали як Неемія.

Молитву же творяху жерцы, егда горяще жертва, и жерцы и вси ионафану начинающу, прочым же отвещающым, якоже неемии.

Була молитва, що мала такий чин: Господи, Господи Боже, всіх Творче, страшний, сильний, справедливий і милосердний, єдиний царю і лагідний,

Бе же молитва имеющи образ сей: Господи, Господи Боже, всех творче, страшный и крепкий, и праведный и милостивый, единый Царю и благий,

єдиний щедрий, єдиний справедливий, Вседержитель і Вічний, Який спасаєш Ізраїля від усякого зла, що зробив батьків вибраними і освятив їх,

единый дателю, едине праведне и вседержителю и вечный, спасаяй израиля от всякаго зла, сотворивый отцы избранны и освятивый их,

прийми жертву за весь Твій народ Ізраїля, обережи Твою частку і освяти!

прщми жертву за вся люди твоя израиля и сохрани часть твою и освяти:

Збери наше розсіяння, помилуй тих, що в рабстві між народами, поглянь на зневажених і остогидлих, і хай народи пізнають, що Ти є наш Бог!

собери расточение наше, избави работающих языком, на уничижениых и мерзких призри, и да уведят языцы, яко ты еси Бог наш:

Покарай тих, що силою нас давлять і знущаються в гордості!

показни насилующих и досаждающих в гордыни:

Насади Твій народ на Твоєму святому місці, — як і сказав Мойсей!

насади люди твоя на месте святем твоем, якоже рече моисей.

А священики співали пісні.

Жерцы же пояху пения.

Коли ж жертва згоріла, Неемія наказав, і решту води вилили на велике каміння.

Егда же сгореша жертвенная, оставшею водою неемиа повеле камение большее полити.

А коли це сталося, то піднялося полум’я, а світло, що засяяло від жертовника, його поглинуло.

Егда же сие бысть, пламень возгореся, и от олтаря облиставшу свету, сгоре.

Коли ж діло стало явним, то цареві персів сповістили, що на місці, де сховали переселені священики вогонь, появилася вода, якою ті, що з Неемією, очистили те, що призначене на жертву.

Егда же явлена бысть вещь, и возвещено бысть царю персску, яко на месте, в немже огнь скрыша преселеннии жерцы, вода явися, отнележе неемиа и сущии с ним очистиша жертвы,

Тож цар, загородивши, зробив місце святим, дослідивши діло.

оградив же царь свято сотвори (место то), искушаяй вещь.

І кому цар чинив милість, то брав і давав багато дарів.

И имже дароваше царь, многи дары взимаше и преподаяше.

А ті, що з Неемією, назвали це нефтар, що тлумачиться як очищення, а багатьма називається нефтай.

Прозва же неемиа и иже с ним место то неффарь, еже сказуется очищение, нарицается же у многих неффай.

« 16 глава 2 глава »