2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

И бысть егда умре саул, и давид возвратися победив амалика, и пребысть давид в секелазе дни два.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

И бысть в третий день, и се, муж прииде от полка людий сауловых, ризы же его (бяху) раздраны, и персть на главе его: и бысть егда вниде к давиду (отрок), и пад на земли поклонися ему.

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

И рече ему давид: откуду ты пришел еси? И рече ему: от полка израилева аз избегох.

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

И рече ему давид: что слово сие? возвести ми. И рече: яко побегоша людие от брани, и падоша мнози от людий, и измроша, и саул и ионафан сын его умре.

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

И рече давид отроку возвестившему ему: како знаеши, яко умре саул и ионафан сын его?

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

И рече отрок возвещаяй ему: по случаю приидох в гору гелвуйскую, и се, саул нападаше на копие свое, и се, колесницы и вельможи собрашася нань:

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

и обозреся вспять (саул) и виде мя, и призва мя, и рех: се, аз:

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

и рече ми: кто ты еси? и рех: амаликитин есмь аз:

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

и рече ми: прииди убо на мя и убий мя, яко объят мя тма лютая, яко еще душа моя во мне:

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

и стах над ним, и убих его: ведех бо, яко не будет жив по падении своем: и взяв венец царский, иже бе на главе его, и нарамницу, яже бе на плещу его, и принесох сия к господину моему семо.

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

И емься давид за ризы своя, и раздра я, и вси мужие иже с ним раздраша ризы своя,

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

и рыдаша и плакашася, и постишася до вечера о сауле, и о ионафане сыне его, и о людех иудиных и о доме израилеве, яко избиени быша мечем.

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

И рече давид отроку возвестившему ему: откуду ты еси? И рече: сын мужа пришелца амаликитина есмь аз.

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

И рече ему давид: како не убоялся еси воздвигнути руку твою погубити христа Господня?

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

И призва давид единаго от отрок своих и рече: иди, убий его. И уби его, и умре.

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

И рече ему давид: кровь твоя на главе твоей, яко уста твоя на тя возвещаша, глаголюще: яко аз убих христа Господня.

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

И плакася давид плачем сим о сауле и о ионафане сыне его,

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

и рече еже научити сыны иудины стрелянию. Се написано в книзе праведнаго.

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

И рече: воздвигни столп, израилю, над умершими на высоких твоих язвеными: како падоша сильнии?

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

не возвещайте в гефе, ниже поведайте на исходищих аскалоних, да не возвеселятся дщери иноплеменничи, ни да возрадуются дщери необрезанных.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

Горы гелвуйския, да не снидет роса ниже дождь на вас: и села начатков (житных), яко тамо повержен бысть щит сильных: щит саулов не быти помазан елеем:

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

от крове язвеных и от тука сильных лук ионафанов не возвратися тощь вспять, и мечь саулов не возвратися тощь:

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

саул и ионафан возлюбленнии и прекраснии неразлучни, благолепни в животе своем, и в смерти своей не разлучишася: паче орлов легцы и паче львов крепцы:

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

плачите по сауле, дщери израилевы, иже вас облачаше в червленицы со украшением вашим, и возлагаше украшение злато на ризы вашя:

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

како падоша сильнии посреде брани? ионафане, до смерти на высоких твоих язвен еси:

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

болезную о тебе, брате мой ионафане, красный ми зело, удивися любовь твоя от мене паче любве женския:

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

како падоша сильнии, и погибоша оружия бранная?

« 31 глава 2 глава »