Переклад Куліша та Пулюя
1 І заприсягли Ізрайлитяне в Массифі: Нїхто з нас не оддасть дочки за Бенямія.
2 І скупивсь люд до дому Божого в Сило, і сидїли там до вечора перед Богом, і голосили промовляючи:
3 Про що воно, Господи, Боже Ізрайлїв, так ув Ізраїлї сталось, що вже нема цїлого одного поколїння?
4 Назавтра ж рано вранцї построїв там люд жертівника і принїс усепаленнє і мирну жертву.
5 І питали сини Ізрайлеві: Хто з усїх поколїнь Ізрайлевих не був в походї з військом Господнїм? Бо присягнено було великою присягою, того, хто не прийде в Массифу перед Господа, скарати смертю.
6 І жаль стало Ізрайлитянам братів своїх Беняминїїв і говорили: Тепер вирвано цїле одно поколїннє з Ізраїля!
7 Як нам обмислити про жінки для тих, що зостались, коли ми заклялись Господом, що нїхто з нас не оддавати ме за них дочки?
8 І питали: Чи нема кого з поколїнь Ізрайлевих, що не прийшов був сюди перед Господа в Массифу? Тодї виявилось, що з Явиса Галаадського нїхто не прибув був до громади військової в табір.
9 І зроблено перегляд між людом, і дознались, що з осадників Явиських у Галаадї не прибув нїхто.
10 І послала туди громада дванайцять тисяч найхоробріщих мужів, і дано їм наказ: Ійдить і повбивайте осадників Явиських у Галаадї мечем, жіноцтво й дїтвору;
11 А при тому ось як з'орудуйте: на кожного мужчину і на всїх жінок, що взнали чоловіче ложе, роспростріте проклін, дївок же зоставте живими. Вони так і вчинили.
12 І знайшли між осадниками Явиса в Галаадї чотириста дївуючих женщин, що ще мужого ложа не взнали; їх привели вони в табір у Силомі, що в Канаан-землї стоїть.
13 Тодї послала вся громада, щоб перемовитись із Беняминїями, що були під Риммон скелею, та й обіцяно їм безпеку.
14 От і прийшли Беняминїї, і передано їм жінок, скілько їх зісталось живими з жіноцтва в Явисї в Галаадї. Однакже сих не стало на всїх.
15 І жалкував люд Ізраїльський вельми, що загине одно поколїннє в Ізраїлї.
16 І казали громадські мужі: Як нам обмислити жінками тих, що позостались? Бо й жіноцтво в Беняминї викоренено.
17 І говорено: Наслїдня держава нехай остане уцїлівшим синам Бенямина, щоб не перевелось одно поколїннє в Ізраїлї;
18 Але ж і нам не можна дочок наших за них оддавати; бо сини Ізрайлеві поклялись ось як: Проклят, хто оддасть за Беняминїя дочку!
19 Тодї промовили: Що року буває сьвято Господнє в Силомі — а він стоїть на півночі від Бетеля, на востоцї від шляху, що йде з Бетеля в Сихему, а на полуднї від Лебони —
20 Та й навчили Бенямінїїв, кажучи: Йдїть та засядьтесь у виноградниках,
21 І як побачите, що дївчата виходять із Силому на танець і хороводи, то ви повискакуйте з виноградників та й хапайте кожен Силомську дївчину собі за жінку, та й ідїть додому в землю Беняминову.
22 Якже прийдуть їх батьки чи брати перед нами жалуватись, ми відкажемо їм: Вибачайте, бо ми не взяли про кожного з них жінки на війнї, а ви б їм не дали: ваша й вина.
23 Беняминїї так і зробили, та й здобули собі скільки було треба жінок між таньцючими, що їх похапали. Тодї вернулись у свою державу, будували міста та й осїдались там.
24 Ізрайлитяне ж розійшлись тодї кожен у своє поколїннє та й вернувсь кожен у свою державу.
25 Того часу не було царя в Ізраїлї; кожен чинив, що йому здавалось добрим.
Комментарии МакДональда
21:1−15 Теперь одиннадцать колен Израиля сожалеют о том, что колено Вениамина было почти полностью истреблено. Они не хотели, чтобы это колено вымерло. Однако, в Массифе они дали необдуманную клятву, что не будут отдавать своих дочерей в жены мужчинам из колена Вениамина. Вначале они приняли решение сразиться с Иависом Галаадским, расположенном восточнее Иордана, так как его жители не помогли в войне с Вениамином. Убили всех людей за исключением четырехсот дев, которых взяли и отдали мужчинам из колена Вениамина.
21:16−24 Но стало очевидным, что необходимо было и дальше заботиться о колене, чтобы оно процветало. Мужи Израильские поклялись, что не отдадут своих дочерей Вениамину, и они не могли забрать свою клятву назад. Поэтому они решили позволить уцелевшим из колена Вениамина брать себе жен из молодых девушек, танцевавших на ежегодном празднике (вероятно, Празднике Скиний) в Силоме. Когда мужчины из Силома начали жаловаться, другие колена им объяснили, что это необходимо для предотвращения вымирания одного из колен Израиля. Итак, Вениамин отправился обратно в свою землю, чтобы восстановиться на будущее.
Последние главы помогли нам поближе увидеть два колена Израиля в период раннего правления судей. Можно вообразить, что происходило в других коленах, и не было записано! И мы знаем, что с течением времени ситуация ухудшалась. Эти страшные истории показывают, как далеко люди могут отойти от Бога. Здесь мы видим достаточно плодов отступничества, чтобы вызвать у нас отвращение. Будет еще лучше, если прочитанное нами направит наши сердца на то, чтобы искать нашего Господа Бога и верно служить ему все свои дни.
21:25 Книга Судей завершается печальной темой, звенящей у нас в ушах: «В те дни не было царя у Израиля; каждый делал то, что ему казалось справедливым».
В этом темном периоде истории есть один цельный эпизод, но он обособлен во избежание осквернения благодаря слишком тесной ассоциации с безнравственностью книги Судей. Теперь мы обращаем свое внимание на целомудренную историю Руфь