Естери 1 глава

Книга Естери
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

І було за часів Артаксеркса, — сей Артаксеркс царював над сто двайцятьма сьома країнами від Индиї до Етиопиї, —

И҆ бы́сть по словесѣ́хъ си́хъ во дне́хъ а҆ртаѯе́рѯа: се́й а҆ртаѯрѯъ ѿ ї҆нді́и ѡ҆блада́ше сто̀ два́десѧть седмїю̀ страна́ми (да́же до є҆ѳїо́пїи):

Того часу, як царь Артаксеркс сїв на свій царський престол, що в Сузах, престольному містї,

во дни҄ же ты҄ѧ, є҆гда̀ сѣ́де на престо́лѣ ца́рь а҆ртаѯе́рѯъ въ сѹ́сѣхъ гра́дѣ,

На третьому роцї свого царювання справив він бенкет усїм князям своїм служащим при ньому, головним начальникам над Перським та Мидийським військом і намісникам у країнах своїх,

въ тре́тїе лѣ́то ца́рства своегѡ̀, сотворѝ пи́ръ дрѹгѡ́мъ и҆ про́чымъ ѩ҆зы́кѡмъ, и҆ пє́рсскимъ и҆ ми҄дскимъ сла҄внымъ, и҆ нача҄лнымъ сатра́иѡмъ,

Показуючи велике багацтво царства свого та инший блеск величностї своєї через багато днїв, се б то через сто вісїмдесять днїв.

и҆ по си́хъ, є҆гда̀ показа̀ и҆̀мъ бога́тство ца́рства своегѡ̀ и҆ сла́вѹ весе́лїѧ своегѡ̀, во сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ дні́й.

А коли минули сї днї, справив царь свому народові, що знаходився в престольному містї Сузах, від великого до малого, семиденний бенкет на садовому дворі царського дому.

И҆ є҆гда̀ и҆спо́лнишасѧ дні́е пи́ра, сотворѝ ца́рь пи́ршество ѩ҆зы́кѡмъ ѡ҆брѣ́тшымсѧ во гра́дѣ (сѹ́сѣхъ) на дні́й ше́сть во дворѣ̀ до́мѹ царе́ва,

Білі, різноцьвітні й яхонтової барви вовняні тканини, завішені на висонових та пурпурових шнурках, висїли на срібних каблучках та марморових стовпах.

ѹ҆кра́шеннѣмъ вѷссо́нными и҆ зеле́иыми завѣ́сами, просте́ртыми на ѹ҆́жахъ вѷссо́нныхъ и҆ червлени́чныхъ, на ко́лцахъ златы́хъ и҆ сре́брѧныхъ, на столпѣ́хъ мра́морныхъ и҆ ка́менныхъ:

Золоті й срібні ложа були на помостї, виложеному зеленим каменем і мармором, і перловиною й чорним каменем.

лѡ́жа зла҄та и҆ срє́брѧна, на помо́стѣ ка́мене смара́гдова, и҆ пїнні́нска и҆ парі́нска мра́мора, и҆ плащани҄цы пестрота́ми разли́чными разцвѣ́чєны, ѡ҆́крестъ шипцы̀ разсѣ́ѧни:

Напитки подавано в золотому посудї і все в инчих та в инчих посудинах в цїнї на трийцять тисяч талантів; а вина царського було дуже багато, після богацтва царя. Питтє йшло в порядку; нїхто не силував, бо царь дав такий наказ усїм домозверхникам своїм, щоб чинили по волї кожного.

сосѹ́ди зла́ти и҆ сре́брѧни, и҆ ча́ша а҆нѳра́ѯа (ка́мене) предложе́ннаѧ, цѣно́ю тала҄нтъ три́десѧть ты́сѧщъ: вїно̀ мно́го и҆ сла́дко, є҆́же са́мъ ца́рь пїѧ́ше: питїе́ же сїѐ не по ѹ҆ста́вленномѹ зако́нѹ бы́сть, та́кѡ бо восхотѣ̀ ца́рь и҆ заповѣ́да ї҆коно́мѡмъ сотвори́ти во́лю свою̀ и҆ мѹже́й.

Та й цариця Астинь справила так само гостину для жіноцтва в царському домі царя Артаксеркса.

И҆ а҆сті́нь цари́ца сотворѝ пи́ръ жена́мъ въ домѹ̀ царе́вѣ, и҆дѣ́же ца́рь а҆ртаѯе́рѯъ.

На сьомий день, як від вина розвеселилось серце в царя, сказав він Мегуманові, Бизтї, Харбонї, Бигтї і Авагтї, Зетарові й Каркасові — сїмом скопцям, що служили перед лицем царя Артаксеркса,

Въ де́нь же седмы́й развесели́всѧ ца́рь, речѐ а҆ма́нѹ и҆ ваза́нѹ, и҆ ѳа́ррѣ и҆ вара́зѹ, и҆ заѳолѳа́нѹ и҆ а҆вата́зѹ и҆ ѳара́вѹ, седми́мъ є҆ѵнѹ́хѡмъ, и҆̀же слѹжа́хѹ пред̾ царе́мъ а҆ртаѯе́рѯомъ,

Щоб привели царицю Астинь перед лице царя в царському вінцї, на те, щоб показати народам та князям красу її, бо вона була дуже гарна.

привестѝ (а҆сті́нь) цари́цѹ пред̾ него́, є҆́же воцари́ти ю҆̀ и҆ возложи́ти на ню̀ вѣне́цъ ца́рскїй и҆ показа́ти ю҆̀ всѣ҄мъ нача́лствѹющымъ и҆ ѩ҆зы́кѡмъ красотѹ̀ є҆ѧ̀, занѐ прекра́сна бѣ̀.

Але цариця не схотїла прийти по наказу царя через скопцїв.

И҆ не послѹ́ша є҆гѡ̀ а҆сті́нь цари́ца прїитѝ со є҆ѵнѹ҄хи.

І розсердився царь вельми, і лютість його запалала в йому. І спитав царь мудрецїв, що знали давні звичаї, — бо царські справи робились за радою всїх тямущих в законї й праві, —

И҆ ѡ҆печа́лисѧ ца́рь, и҆ разгнѣ́васѧ, и҆ речѐ бли҄жнимъ свои҄мъ: си́це речѐ а҆сті́нь: сотвори́те ѹ҆̀бо ѡ҆ се́мъ зако́нъ и҆ сѹ́дъ.

А найблизшими до нього були тодї: Каршена, Шетар, Адмата, Тарсис, Мерес, Марсена, Мемухан, — сїм князїв Перських та Мидійських, що могли бачити лице цареве й седїли першими в царстві:

И҆ пристѹпи́ша къ немѹ̀ а҆ркесе́й и҆ сарсоѳе́й и҆ малисеа́ръ, нача҄лницы пе́рсстїи и҆ ми́дстїи, и҆̀же бли́з̾ царѧ̀, пе́рвїи сѣдѧ́щїи при царѝ,

Як би вчинити по закону з царицею Астинею за те, що вона не поступила по слову царя Артаксеркса, переданому через скопцїв?

и҆ возвѣсти́ша є҆мѹ̀ по зако́нѡмъ, ка́кѡ подоба́етъ сотвори́ти цари́цѣ а҆сті́ни, ѩ҆́кѡ не сотворѝ повелѣ́нныхъ ѿ царѧ̀ чрез̾ є҆ѵнѹ́хи.

І промовив Мемухан перед лицем царя й князїв: Не перед одним царем винна цариця Астинь, а перед усїма князями і перед усїма народами, що по всїх краях царя Артаксеркса;

И҆ речѐ мѹхе́й ко царю̀ и҆ къ болѧ́рѡмъ: не царѧ̀ є҆ди́наго ѡ҆би́дѣ а҆сті́нь цари́ца, но и҆ всѧ҄ кнѧ҄зи и҆ нача́лники царє́вы,

Бо вчинок царицин дійде до всїх жінок, і вони почнуть маловажити своїх чоловіків і казати муть: Царь Артаксеркс звелїв привести царицю Астинь перед своє лице, а вона не пійшла.

и҆́бо повѣ́да и҆мъ словеса̀ цари́цы, и҆ ка́кѡ противоречѐ царю̀:

Тепер княгинї Перські й Мидийські, що почують про вчинок царицин, казати муть теж саме усїм царевим князям, і зневаги та пересердя буде немало.

ѩ҆́коже ѹ҆бѡ проти́внѡ речѐ царю̀ а҆ртаѯе́рѯѹ, си́це и҆ дне́сь госпѡжѝ жєны̀ про́чыѧ кнѧзе́й пе́рсскихъ и҆ ми́дскихъ, ѹ҆слы́шавшѧ царю̀ речє́ннаѧ ѿ неѧ̀, дерзнѹ́тъ та́кожде безче́ствовати мѹже́и свои́хъ:

Коли се до вподоби цареві, нехай вийде від його царська постанова і запишеться в закони Перські та Мидійські, і не зміниться, що Астинь не входити ме перед лице царя Артаксеркса, а її царське становище царь передасть другій, що лїпша за неї.

а҆́ще ѹ҆̀бо ѹ҆го́дно царю̀, да повели́тъ ца́рскимъ повелѣ́нїемъ, и҆ да напи́шетсѧ по зако́нѡмъ ми҄дскимъ и҆ пє́рсскимъ, и҆ и҆́накѡ да не бѹ́детъ, нижѐ да вни́детъ ктомѹ̀ цари́ца къ немѹ̀, и҆ ца́рство є҆ѧ̀ да преда́стъ ца́рь женѣ̀ лѹ́чшей є҆ѧ̀:

Як почують про цю царську постанову, яка розійдеться по всьому царстві його, яке воно нї велике, тодї всї жінки шанувати муть своїх чоловіків, від великого до малого.

и҆ да бѹ́детъ ѹ҆слышанъ зако́нъ, и҆́же ѿ царѧ̀, є҆го́же сотвори́тъ во ца́рствїи свое́мъ, и҆ си́це всѧ҄ жєны̀ возложа́тъ че́сть на мѹ́жы своѧ҄ ѿ бога́та да́же до ѹ҆бо́га.

І до вподоби було се слово в очах царя й князїв; і зробив царь по слову Мемухана,

И҆ ѹ҆го́дно бы́сть сло́во пред̾ царе́мъ и҆ нача҄лники, и҆ сотворѝ ца́рь, ѩ҆́коже речѐ є҆мѹ̀ мѹхе́й,

І послав по всїх краях царевих письма, писані в кожний край його письмом і до кожного народу його мовою, щоб кожний чоловік був паном в своїй господї, і щоб про це було оповіщено кожному на його рідній мові.

и҆ посла̀ ца́рь кни҄ги во всѐ ца́рство по страна́мъ по ѧ҆зы́кѹ и҆́хъ, да бѹ́детъ стра́хъ и҆̀мъ въ жили́щихъ и҆́хъ.

« 13 глава 2 глава »