Ибо пред очами Твоими тысяча лет, как день вчерашний, когда он прошёл, и как стража в ночи.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє.
[Пс 90:5 (89)]
Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає.
[Пс 90:5 (89)]
Роки стануть для них погордою. Тож вранці минеться, як трава, —