Судзьдзяў 21 глава

Кніга Судзьдзяў Ізраэлявых
Пераклад Яна Станкевіча → Толкование Далласской семинарии

Пераклад Яна Станкевіча

1 І кажны муж Ізраелец прысяг у Міцпе, кажучы: «Ніхто з нас не аддасьць дачкі свае за жонку Веняміну».
2 І прышоў люд да Бэт-Элю, і сядзелі там аж да вечара перад Богам, і ўзьнялі голас свой, і плакалі плачам вялікім.
3 І сказалі: «Чаму, СПАДАРУ, Божа Ізраеляў, прыгадзілася гэта ў Ізраелю, што ня стала цяпер у Ізраеля аднаго плямені?»
4 І было назаўтрае, і ўстаў люд нараніцы, і збудавалі там аброчнік, абракалі ўсепаленьне й супакойныя аброкі.
5 І сказалі сынове Ізраелявы: «Хто ня ўзыходзіў да грамады, да СПАДАРА з усіх плямёнаў Ізраелявых?» Бо вялікая прысяга была на тых, што ня ўзыходзілі да СПАДАРА да Міцпы, кажучы: «Сьмерцяй хай памрэць!»
6 І зжаліліся сынове Ізраелявы над Венямінам, братам сваім, і сказалі: «Цяпер адцята адно плямя ад Ізраеля;
7 Што зробім ім засталым што да жанок, а мы ж прысягалі СПАДАРОМ ня даць ім жанок із дачок нашых?»
8 І сказалі: «Хто тый з плямёнаў Ізраелявых, што ня прышоў да СПАДАРА да Міцпы?» І вось, ня прышоў ніхто да табару да грамады зь Явісу Ґілеадзкага.
9 І агледжаны люд, і вось, ня было там ні воднага із жыхараў Явісу Ґілеадзкага.
10 І паслаў туды збор двананцацёх тысячаў чалавекаў, з дужасілаў, і далі ім расказаньне, кажучы: «Ідзіце й пабіце лязом мяча жыхараў Явісу Ґілеадзкага, і жанкі, і дзецяняты.
11 І во што зрабіце: кажнага мужчыну й кажную жонку, што пазнала ляжаньне мужчыны, акануйце».
12 І знайшлі яны із жыхараў Явісу Ґілеадзкага чатырыста дзяўчат у дзявоцтве, што не пазналі мужа, ляжаньня з мужчынам, і прывялі іх да табару ў Шыле, каторае ў зямлі Канаанскай.
13 І паслаў увесь збор, і гукалі сыноў Веняміновых, што ў скале Рымоне, і агаласілі ім мір.
14 І зьвярнуўся Венямін у тым часе, і далі ім жонкі, каторыя пакінулі жывыя із жанок Явісу Ґілеадзкага, але іх ня было ім даволі.
15 І люд жалеў Веняміна, бо СПАДАР зрабіў прорву ў плямёнах Ізраелявых.
16 І сказалі старцы збору: «Што нам рабіць засталым, што да жонак, бо выгублены жанкі ў Веняміна?»
17 сказалі: «Спадак Веняміна хай будзе ўцеклым Веняміна, і хай не загіне плямя з Ізраеля.
18 Мы, адылі, ня можам даць ім жанок із дачок нашых; бо прысяглі сынове Ізраелявы, кажучы: "Пракляты, хто дасьць жонку Веняміну"».
19 І сказалі: «Вось, бывае кажнага году сьвята СПАДАРОВА ў Шыле, каторае на поўнач ад Бэт-Элю й на ўсход сонца ад дарогі, што ўзыходзе ад Бэт-Элю да Сыхему, і на паўдня ад Левоны».
20 І расказалі сыном Веняміновым, кажучы: «Пайдзіце й засядзьце ў вінішчах.
21 І глядзіце, як выйдуць дачкі Шыльскія скакаць у карагодах, тады выйдзіце зь вінішчаў, і схапіце кажны чалавек сабе жонку з дачок Шыльскіх, і пайдзіце да зямлі Веняміновае.
22 І будзе, як прыйдуць бацькі іхныя альбо браты іхныя, каб вадзіцца з намі, то мы скажам ім: «Даруйце нам за іх, бо мы не ўзялі кажнаму зь іх жонкі на вайне, і вы не далі ім: цяпер вы вінны».
23 І зрабілі так сынове Веняміновы, і ўзялі жонкі подле ліку свайго з былых у карагодзе, каторыя яны схапілі, і пайшлі, і зьвярнуліся да спадку свайго, пабудавалі месты і жылі ў іх.
24 І пайшлі стуль сынове Ізраелявы таго часу кажны да плямені свайго а да радзімы свае, і пайшлі стуль кажны да спадку свайго.
25 Тых дзён ня было караля ў Ізраеля; кажны рабіў тое, што справядлівае ў ваччу ягоным.

Толкование Далласской семинарии

3. ВОССТАНОВЛЕНИЕ ПЛЕМЕНИ ВЕНИАМИНОВА (21:1−24)

а. Озабоченность Израиля восстановлением утраченного (21:1−7)

Суд 21:1−7. Итак, гивитяне понесли наказание за свою жестокость (19:25−26), и смертью большей части потомства Вениаминова (20:35) Израиль очистился от «вины крови». Но вслед за тем он оказался перед лицом новой, весьма болезненной, проблемы: одно из колен его было почти уничтожено; при наличии лишь 600 мужчин и отсутствии женщин вениамитяне оказались на грани исчезновения. Проблема эта усложнялась тем, что Израильтяне… поклялись в Массифе не выдавать своих дочерей замуж за сынов Вениаминовых (сравните 21:7, 18).

А если бы эти шестьсот оставшихся в живых воинов стали брать себе в жены неизраильтянок, то тем нарушили бы Моисеев закон (Исх 34:16; Втор 7:3). И второе нелегкое обстоятельство ожидало своего решения: Израилю — во исполнение еще одной его торжественной клятвы — предстояло предать смерти тех своих соплеменников, чьи представители не явились в собрание пред Господа… в Массифу.

Перспектива исчезновения колена Вениаминова вновь привела израильтян в Вефиль (в дом Божий), где они сидели… до вечера, громко вопя и плача и жалуясь: за что это случилось с Израилем, что не стало теперь у него одного колена? На другой день они вознесли Богу всесожжение и мирную жертву (сравните 20:26).

б. Поход Израиля против Иависа (21:8−12)

Суд 21:8−12. Затем народ приступил к решению «второй проблемы» (стих 5). По выяснении дела оказалось, что никто из Иависа Галаадского не приходил на собрание… в Массифу. (Иавис Галаадский находился километрах в 12 на юго-восток от Бет Шана и километра на три восточнее р. Иордан.) И тогда двенадцать тысяч воинов послано было в этот город с приказанием — поразить мечем… жителей Иависа Галаадского, включая женщин и детей, но при этом оставить в живых девиц, не познавших ложе мужеское; это-то и должно было послужить ключом к решению первой проблемы — спасению от полного уничтожения племени Вениамина.

в. Примирение Израиля с Вениамином (21:13−18)

Суд 21:13−18. И послало все общество к находившимся в… Риммоне шестистам вениамитянам своих послов — с официальным объявлением им мира (евр. «шалом», подразумевающее восстановление вениамитян в правах завета). Те приняли предложение мира и получили в жены четыреста девиц из Иависа Галаадского. Двести вениамитян остались таким образом без жен.

г. Вениамитяне получают недостававших им женщин из Силома (21:19−24)

Суд 21:19. Тогда израильтяне составили план, основанный на обнаруженной в данной ими клятве… лазейке. Они ведь поклялись не давать своих дочерей в жены вениамитянам (стих 1, 7, 18), но о том, что девицы не могут быть взяты силою, в клятве ничего сказано не было. Между тем, как раз в ближайшее время девицам из Силома (находившегося километрах в 17 севернее Массифы) предстояло собраться на местный праздник урожая, чтобы водить хороводы и танцевать в полях, близ виноградников. Этим обстоятельством и предложено было воспользоваться вениамитянам.

Суд 21:20−24. Двести воинов, оставшихся без женщин, должны были спрятаться в виноградниках и ждать, пока праздничное веселье не разгорится во всю, и тогда, выскочив из укрытия, схватить каждому по жене из девиц Силомских и поспешить с ними в землю Вениаминову.

Израильтянам же, задумавшим все это, предстояло вступить в объяснение с мужчинами силомскими и просить у них прощение за совершившееся. В последнюю фразу стих 22 (в русском тексте), видимо, вкралась ошибка: дело в том, что именно в их невиновности (в нарушении клятвы, данной в Массифе; стих 1) намеревались израильтяне заверить силомлян (так в англ. тексте Библии) — ведь они не отдали своих дочерей добровольно сынам Вениаминовым.

Так было предотвращено искоренение племени Вениамина: они возвратились в удел свой, и построили города, и стали жить в них. Колено Вениаминово выжило, хотя и ценой хитрости, давшей израильтянам возможность «обойти» клятву.

4. СПЕЦИФИКА ПЕРИОДА СУДЕЙ (21:25)

Суд 21:25. Книга Судей завершается финальной констатацией того факта, что люди оказались бессильны справиться с собственным нравственным падением и общественной анархией в период, предшествовавший установлению в Израиле монархического правления. Как уже трижды заявлялось до этого, в те дни не было царя у Израиля (17:6; 18:1; 19:1). Печально звучит последняя фраза этой книги: каждый делал то, что ему казалось справедливым.

Но хотя в те дни Израиль постоянно страдал от своих многочисленных врагов, стоило народу в раскаянии обратиться к Богу, как Он являл ему Свою милость. Мыслью о Божией справедливости и милости Его книга Судей пронизана от начала до конца: справедливость Господа — в наказании греха, милость — в прощении его.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.