1 Підхопивши, Софар, мінеєць, сказав:
2 Я не думав, що ти саме так відповіси, і не розумієте більше, ніж я.
3 Я послухаю докір моєї образи, і відповість мені дух розуму.
4 Хіба цього ти не знав віддавна, відколи людина постала на землі?
5 Адже веселість безбожних — страшне падіння, і радість беззаконних — згуба,
6 хоч підіймуться до неба його дари, а його жертва доторкнеться до хмар.
7 Бо коли цьому здаватиметься, що вже міцно стоїть, тоді він загине до кінця. А ті, хто його бачить, скажуть: Де він є?
8 Його не знайдуть, наче сон, що минув, — відлетів, наче нічний привид.
9 Око бачило його, та більше не побачить, і більше його не впізнає його місце.
10 Хай його синів знищать менші, а його руки хай попалять болі.
11 Його кості наповнилися його молодістю, та з ним вона ляже в землю.
12 Якщо злоба буде солодкою в його устах, він її сховає під своїм язиком.
13 Не пощадить її, не покине її і збере її всередині своєї гортані.
14 І не зможе йому допомогти. Жовч аспіда в його шлунку!
15 Багатство, зібране без правди, буде виблюване, з його дому його витягне ангел.
16 Нехай же ссе гнів змій, нехай же уб’є його язик змії.
17 Хай не побачить надоїв з пасовиськ, ані пасовиськ меду і масла.
18 Він надаремно і безглуздо трудився задля багатства, з якого не скуштує, воно, наче тверде м’ясо, не до жування, — не проковтнути.
19 Бо він знищив доми численних сильних, і житла пограбував, а не поставив.
20 Немає йому спасіння з майна, він не врятується своїм бажанням.
21 Немає в нього залишеної їжі. Через це його добро не розквітне.
22 Коли ж йому здається, що він вже наповнився, то він буде в біді, і на нього найде всяка біда.
23 Якщо якось наповнить свій живіт, Він нашле на нього гнів люті, щоб його залити болями.
24 І він не врятується від руки залізного леза, щоб його вбив мідний лук.
25 Нехай же стріла пройде крізь його тіло, і зірки хай ходять у його житлі, на ньому хай будуть страхи.
26 Хай на ньому перебуває всяка темрява. І його пожере невгасимий вогонь, нехай же чужинець несе зло його домові.
27 Нехай небо відкриє його беззаконня, а земля повстане проти нього.
28 І знищення потягне дім його до кінця, і день гніву надійде на нього.
29 Така частка безбожної людини в Господа і придбання його маєтку в наглядача.
20:1−29 Гл. 20 представляет собой еще одно изложение учения о неизбежной расплате грешников и нечестивых за совершенные злодеяния. В ней Софар излагает истину о нравственном начале, положенном в основу Божиего управления миром. Однако эта истина остается вне данной конкретной ситуации.
20:2 побуждают меня отвечать. Заключительные слова Иова в 19:28−29 не остались незамеченными Софаром.
20:29 Вот удел человеку беззаконному от Бога. То, чему учит Софар, в конце концов произойдет, но, к сожалению, у него не нашлось слов о милосердии Божием. Даже в своей предыдущей речи (11:13−20), в которой он призывал Иова изменить образ жизни, Софар ни разу не упомянул о милосердии. Следуя Софару, благословение Божие можно только заслужить.