Вихід 1 глава — Українська Біблія. Турконяк → Новой Женевской Библии

Друга книга Мойсеєва: Вихід
Українська Біблія. Турконяк → Новой Женевской Библии

¹ Ось імена синів Ізраїля, які прийшли в Єгипет разом зі своїм батьком Яковом, і кожен прийшов з усією своєю родиною:

² Рувим, Симеон, Левій, Юда,

³ Іссахар, Завулон і Веніамин,

⁴ Дан і Нефталим, Ґад і Асир.

⁵ А Йосиф уже перебував у Єгипті. Усіх же душ від Якова було сімдесят п’ять.

⁶ Та минув час, і Йосиф, усі його брати і все те покоління померли.

⁷ Сини ж Ізраїля все зростали: вони розмножилися, стали численними і дуже-дуже сильними; і земля сприяла їхньому розмноженню.

⁸ Та над Єгиптом постав інший цар, який не знав Йосифа,

⁹ і він сказав своєму народові: Ось рід синів Ізраїля — великий числом і сильніший за нас.

¹⁰ Тож давайте перехитримо їх, щоб не множилися. Щоб вони, коли нагряне на нас війна, не пристали до ворогів та не побороли нас і не покинули землю.

¹¹ Тож він настановив їм наглядачів над роботами, щоб гнобили їх працею. І вони збудували фараонові укріплені міста — Пітом, Рамсес та Он, — місто Сонця.

¹² Та чим більше їх гнобили, тим численнішими й сильнішими вони ставали. А єгиптяни відчували огиду до Ізраїльських синів.

¹³ Тож єгиптяни безжалісно чинили насильство над синами Ізраїля,

¹⁴ і робили гірким їхнє життя важкою працею з глиною та цеглою, усякими роботами на полі, — усякими роботами, до яких примушували їх силоміць.

¹⁵ І тоді єгипетський цар звернувся до єврейських повитух (ім’я першої з них — Сепфора, ім’я другої — Фуа)

¹⁶ і сказав: Коли допомагаєте єврейкам при пологах, то якщо буде хлопчик — убивайте його, а якщо дівчинка, — залишайте її живою.

¹⁷ Та повитухи боялися Бога і не робили так, як звелів їм цар Єгипту. Вони залишали в живих і хлопчиків.

¹⁸ Тож єгипетський цар покликав повитух і запитав їх: Чому це ви так чините — залишаєте живими хлопчиків?

¹⁹ А повитухи відповіли фараонові: Єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо народжують ще до того, як до них прийдуть повитухи! Тож вони народжували.

²⁰ І Бог чинив добро повитухам, а народ множився і ставав дуже сильним.

²¹ Оскільки повитухи боялися Бога, то набули собі доми.

²² Тоді фараон наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожного хлопчика, який тільки народиться в єврейки, кидайте в ріку, а кожну дівчинку залишайте живою.

Новой Женевской Библии

1:1−7 Введение, связывающее книгу Исход с книгой Бытие (Быт 46:8−27). Божие обетование Аврааму исполнилось: Израиль стал многочисленным народом.

1:5 семьдесят. См. Быт 46:15−27. Септуагинта определяет число переселившихся в Египет — семьдесят пять, прибавляя трех внуков и двух правнуков Иосифа.

1:7 размножились. Слова «расплодились», «размножились» и «наполнилась ими земля» отсылают к Быт 1:26−28. Ко времени исхода патриархальная семья превратилась в народ, численностью, по приблизительным данным, 2 млн. чел. Землей, о которой здесь идет речь, была, вероятно, земля Гесем на северо-востоке Египта, в Вади-Тумилат (район дельты).

1:8 И восстал в Египте новый царь. См. Введение: Время и обстоятельства написания. По всей видимости, это Яхмос I, установивший новую династию (восемнадцатую). Яхмос I принадлежал к фиванской (южно-египетской) династической линии, в отличие от фараона, принявшего Иосифа. Тот фараон правил в Мемфисе (северный Египет) в период разделения Египта на Верхний (южный, столица Фивы) и Нижний (северный, столица Мемфис). Яхмос I свергнул правление гиксосов и положил начало объединению Египта в единое царство.

который не знал Иосифа. Деятельность Иосифа касалась Верхнего Египта и была известна фараонам мемфисской династической линии.

1:9 многочислен. Фараон опасается, что израильтяне окажут сопротивление его реформам и, возможно, реставрируют свергнутую династию.

1:10 соединится... с нашими неприятелями. «Неприятелями» могли быть не столько внешние враги, сколько противники фиванского фараона в северном Египте. и выйдет из земли (нашей). Египет во все времена своей истории широко использовал даровую рабочую силу рабов. Нежеланием потерять такое количество рабов и вызвано опасение фараона, что евреи захотят уйти.

1:11 Пифом и Раамсес. Пифом, возможно, находился на территории современного Тель-эль-Ратаба или Тель-эль-Масхута, а Раамсес отождествляют с современным Кантиром.

1:14 горькою. О жестоком притеснении израильтян в Египте напоминают горькие травы пасхальной трапезы (12:8).

1:15 Евреянок. Слово «еврей» используется в ВЗ чужеземцами для обозначения израильтян. Возможно, это слово непосредственно связано с египетским «апиру» и вавилонским «хабпиру» — терминами, которые являлись этнонимами семитских полукочевых племен второго тысячелетия до Р.Х.