Українська Біблія. Турконяк
1 З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі,
2 уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона.
3 Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!
4 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні:
5 І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня.
6 Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі,
7 а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас?
8 І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога!
9 І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання.
10 Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі.
11 І Господь заговорив до Мойсея, кажучи:
12 Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог!
13 Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, —
14 аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі.
15 Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? [1] Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти.
16 Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор [2] на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями.
17 Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше.
18 Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав, а той, хто мало зібрав, не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним.
19 Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку!
20 Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними.
21 Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло.
22 А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві.
23 А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку.
24 І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися.
25 Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі.
26 Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його.
27 А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли.
28 І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону?
29 Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця.
30 І народ дотримувався суботи — сьомого дня.
31 А Ізраїльські сини дали йому назву — манна [3] , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом.
32 А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі.
33 Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, —
34 як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання.
35 Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією.
36 А гомор — це десята частина трьох мірок.
Новой Женевской Библии
16:1 в пустыню Син. Расположена на юго-западе Синайского полуострова.
в пятнадцатый день второго месяца. Израильтяне приходят в пустыню Син в то время, когда следует святить субботу, и именно в субботу Бог является Своему народу (16:9−13). Эта глава завершается описанием субботнего покоя (16:27−30).
16:3 все собрание это. Весь народ израильский.
16:4 одождю вам хлеб с неба. Т.е. хлеб (манна) будет сыпаться с неба, подобно дождю. Хлеб, падающий с неба, символизирует также духовную пищу, которой Бог питает человека. Именно ею нельзя запастись впрок — ее из рук Божиих необходимо получать ежедневно. См. Ин 6:25−59.
сколько нужно на день. Господь учит народ израильский во всем полагаться на Него. Именно эта мысль звучит в прошении молитвы Господней: «Хлеб наш насущный дай нам на сей день» (Мф 6:11), «ибо знает Отец ваш, в чем вы имеете нужду» (Мф 6:8).
чтобы Мне испытать его. Господу нет нужды кого-либо «испытывать», ибо перед Ним все открыты и Он наперед знает мысли и поступки человека. В данном случае (как и в других, где в тексте встречается слово «испытать» применительно к Богу) подразумевается «воспитать через испытания».
будет... поступать по закону... или нет. Эти слова не противоречат сказанному выше относительно всеведения Божия; они адресованы Моисею — Господь, скорее, ему хочет показать, что народ не знает законов Божиих и, естественно, не поступает в соответствии с ними.
16:6 узнаете вы, что Господь вывел вас. Моисей, обращаясь к народу, последовательно проводит мысль: израильтяне должны узнать своего Господа (см. ст. 7, 8). Эта мысль исходит от Самого Бога: «и узнаете, что Я Господь, Бог ваш» (см. 6:7; 7:17 и далее).
16:7 славу. Это слово обычно относится к явлению Богом Своего присутствия. Здесь же имеется в виду манна, которую Господь даст в пищу израильтянам.
16:12 и узнаете. Бог утвердит Свое право на избранный народ, а Израиль познает Его силу и заботу.
16:13 перепелы. В Чис 11 описывается, как эти птицы были принесены сильным восточным ветром.
16:14 мелкое, как иней. См. ком. к 16:31. Псалмопевец Асаф называет манну «ангельским хлебом» (Пс 77:25), потому что она была послана с неба.
16:16 по гомору на человека. Около двух литров. Однако созвучное арабское слово означает «полная чаша»; возможно, слово «гомор» употребляется здесь именно в этом значении.
16:23 святая суббота. Древнееврейское слово, используемое здесь, соответствует возвышенному стилю речи и обычно употребляется по отношению к Новому году или священным праздникам. Суббота соблюдалась Израилем и до его прихода к горе Синай. Данное же в Десяти Заповедях предписание хранить субботу было окончательным утверждением этого обряда, а не началом его соблюдения.
16:31 манна. «Ман ху?» — «Что это?» Евреи, никогда прежде не видевшие ничего подобного, задавали этот вопрос. Отсюда и название: «манна».
кориандровое семя. Небольшое семя шаровидной формы с приятным запахом, по вкусу напоминающее медовую лепешку.
16:33 сосуд. Манна была помещена в посуду, которая в Евр 9:4 названа «золотым сосудом».
16:35 сорок лет. Манна посылалась до тех пор, пока израильтяне не вошли в Ханаан (Нав 5:10−12). Здесь в их распоряжении оказались поля, виноградники и колодцы с водой (Чис 21:22).