1 З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі,
2 уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона.
3 Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!
4 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні:
5 І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня.
6 Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі,
7 а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас?
8 І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога!
9 І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання.
10 Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі.
11 І Господь заговорив до Мойсея, кажучи:
12 Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог!
13 Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, —
14 аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі.
15 Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? [1] Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти.
16 Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор [2] на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями.
17 Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше.
18 Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав, а той, хто мало зібрав, не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним.
19 Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку!
20 Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними.
21 Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло.
22 А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві.
23 А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку.
24 І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися.
25 Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі.
26 Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його.
27 А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли.
28 І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону?
29 Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця.
30 І народ дотримувався суботи — сьомого дня.
31 А Ізраїльські сини дали йому назву — манна [3] , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом.
32 А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі.
33 Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, —
34 як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання.
35 Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією.
36 А гомор — це десята частина трьох мірок.
35 Манна — символ Христа: Он «хлеб жизни», сшедший с небес, чтобы дать миру жизнь (Ин 6:35, 48−51). «Нечто мелкое» (Ис 16:4) со вкусом «лепешек с елеем» (Чис 11:8), или «лепешек с медом» (Ис 16:31) — символизирует Христа в унижении, каким Он представлен в евангелиях Матфея, Марка и Луки «...нет в Нем ни вида, ни величия; и мы видели Его и не было в Нем вида, который привлекал бы нас к Нему» (Ис 53:2). Но именно таким Его следует принимать нашей верою, чтобы мы могли спастись (Ин 6:53−58). Размышлять о Христе, вспоминать как Он ходил среди людей, творя волю не Свою, но волю Отца (Ин 6:38−40), значит питаться манной. Это необходимо для молодых верующих и соответствует «молоку», о котором читаем в 1Кор 3:1−2. Но настоящее и вечное общение с Христом, пребывающим в славе в том виде, в каком Он представлен в посланиях ап. Павла (ср. с 2Кор 5:16) более соответствует поеданию «произведений земли» (Нав 5:11), и «твердой пищи» в Евр 5:13−14.