1 Коли народ побачив, що Мойсей затримався і не сходить з гори, то зібрався народ до Аарона; і вони кажуть йому: Встань, зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо цей чоловік, Мойсей, який вивів нас з Єгипту, — не знаємо, що з ним сталося!
2 І каже їм Аарон: Зніміть золоті сережки, що у вухах ваших жінок і дочок, і принесіть до мене.
3 І весь народ зняв золоті сережки, які були в їхніх вухах, і принесли їх до Аарона.
4 І він прийняв з їхніх рук, опрацював їх різцем і зробив з них литого бичка, та й сказав: Це — твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з Єгипетської землі!
5 І, поглянувши, Аарон побудував перед ним жертовник; і проголосив Аарон, кажучи: Завтра — свято для Господа!
6 А наступного дня він, уставши, приніс всепалення і приніс жертву спасіння. І народ засів їсти й пити, а далі вони піднялися, щоб забавлятися.
7 Тоді Господь сказав Мойсеєві, промовляючи: Іди! Швидко спускайся звідси, бо твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, вчинив беззаконня!
8 Швидко вони зійшли з дороги, яку Я їм заповів. Зробили собі бичка і почали поклонятися йому, і принесли йому жертву, і сказали: Це — твої боги, Ізраїлю, які тебе вивели з Єгипетської землі!
9
10 Тож тепер залиши Мене, і, запалавши на них гнівом, Я вигублю їх, а тебе зроблю великим народом.
11 Та Мойсей молився перед Господом Богом і сказав: Чому, Господи, Ти палаєш гнівом на Свій народ, який великою силою і сильною рукою Ти вивів з Єгипетської землі?
12 Аби часом не сказали єгиптяни, заявляючи: Він з підступним наміром вивів їх, щоб вигубити в горах і знищити їх із землі. Зупини гнів Своєї люті й вияви милість до злих вчинків Свого народу!
13 Згадай Своїх слуг — Авраама, Ісаака і Якова, яким Ти поклявся Собою і промовляв до них, кажучи: Дуже розмножу ваших нащадків, як незчисленні небесні зірки! — і всю цю землю, про яку Ти сказав, що даси їхнім нащадкам, вони одержать її у власність навіки.
14 І Господь виявив милість щодо зла, про яке сказав, що заподіє Своєму народові.
15 І Мойсей, повернувшись, зійшов з гори, а в його руках — дві скрижалі свідчення, кам’яні таблиці, написані з обох боків, — вони були списані звідси і звідти.
16 І скрижалі були Божим ділом, і письмо було Божим письмом, викарбуваним на скрижалях.
17 А Ісус, почувши галас народу, який кричав, каже Мойсеєві: Бойовий клич в таборі!
18 А той каже: Це — не голос тих, що починають перемагати, і не голос тих, що починають знемагати; але я чую галас тих, які починають п’яніти.
19 Коли ж він наблизився до табору, то побачив бичка й хороводи. І Мойсей, запалавши гнівом, кинув зі своїх рук дві скрижалі й розбив їх під горою.
20 І, взявши бичка, якого вони зробили, він спалив його у вогні, потовк його дрібно й розсипав його по воді, і напоїв нею Ізраїльських синів.
21 І Мойсей сказав Ааронові: Що тобі зробив цей народ, що ти навів на них великий гріх?
22 Аарон же відповів Мойсеєві: Не гнівайся, володарю, бо ти знаєш запальний характер цього народу!
23 Адже вони сказали мені: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо цей чоловік, Мойсей, який вивів нас з Єгипту, — не знаємо, що з ним сталося!
24 І я їм сказав: Якщо хтось має золоті речі, зніміть! І вони дали мені. І я кинув у вогонь, і вийшов цей бичок…
25 І Мойсей побачив, що народ поділений, бо Аарон їх поділив на потіху їхнім ворогам.
26 Тоді Мойсей став біля входу в табір і сказав: Хто за Господом, нехай підійде до мене! І до нього зібралися всі сини Левія.
27 А він каже їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Нехай кожний підпереже свого меча до стегна, ідіть через табір і поверніться — від воріт до воріт, і кожний нехай убиває свого брата: кожний — свого ближнього, кожний — свого сусіда!
28 І зробили сини Левія так, як сказав їм Мойсей, і в той день полягло з народу біля трьох тисяч чоловік.
29 І сказав їм Мойсей: Сьогодні ви посвятили себе на служіння Господу, кожний сином своїм чи братом, щоб вам було дано благословення.
30 І сталося, що наступного ранку Мойсей сказав народові: Ви згрішили великим гріхом. І тепер я піднімуся до Бога, щоб звершити викуплення за ваш гріх.
31 Мойсей повернувся до Господа і сказав: Благаю, Господи! Цей народ згрішив великим гріхом, — вони зробили собі золотих богів.
32 І тепер, якщо прощаєш їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то викресли мене з Твоєї книги, в яку Ти мене записав.
33 Та Господь сказав Мойсеєві: Якщо хтось згрішив переді Мною, то Я його викреслю з Моєї книги.
34 А тепер іди і проведи цей народ до місцевості, про яку Я тобі сказав. Ось Мій ангел ітиме перед твоїм обличчям. У той день, коли відвідаю їх, Я наведу на них їхній гріх.
35 Тож Господь уразив народ за виготовлення бичка, якого зробив Аарон.
10 Эта сцена показывает разницу между законом и благодатью. Сравните поведение Моисея и поведение Христа (Ин 17). Израиль был народом, которому дано было время для испытания его качеств, его веры (Ис 19:5−6); верующие во Христа — это одна семья пребывающая в ожидании славы (Ин 20:17; Рим 5:1−2). У верующих есть «Ходатай пред Отцом», Чья заместительная Жертва никогда не теряет силы (1Ин 2:1−2). Моисей напоминает Богу о завете (Ис 32:13); Христос указывает на Жертву (Ин 17:4).