Переклад Куліша та Пулюя
1 І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
2 І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
3 І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
4 І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
5 А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
6 І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
7 А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
8 І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
9 І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
11 І глаголе Господь Мойсейові:
12 Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
13 І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а враньцї була роса круг табору.
14 І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
15 І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
16 Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
17 І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
18 І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
19 І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
20 Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
21 І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
22 І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
23 І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
24 І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
25 І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
26 Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
27 І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
28 І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
29 Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
30 І народ відпочивав семого дня.
31 І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
32 І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
33 І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
34 Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
35 Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.
36 Гомер же, се девятина ефи.
Новой Женевской Библии
16:1 в пустыню Син. Расположена на юго-западе Синайского полуострова.
в пятнадцатый день второго месяца. Израильтяне приходят в пустыню Син в то время, когда следует святить субботу, и именно в субботу Бог является Своему народу (16:9−13). Эта глава завершается описанием субботнего покоя (16:27−30).
16:3 все собрание это. Весь народ израильский.
16:4 одождю вам хлеб с неба. Т.е. хлеб (манна) будет сыпаться с неба, подобно дождю. Хлеб, падающий с неба, символизирует также духовную пищу, которой Бог питает человека. Именно ею нельзя запастись впрок — ее из рук Божиих необходимо получать ежедневно. См. Ин 6:25−59.
сколько нужно на день. Господь учит народ израильский во всем полагаться на Него. Именно эта мысль звучит в прошении молитвы Господней: «Хлеб наш насущный дай нам на сей день» (Мф 6:11), «ибо знает Отец ваш, в чем вы имеете нужду» (Мф 6:8).
чтобы Мне испытать его. Господу нет нужды кого-либо «испытывать», ибо перед Ним все открыты и Он наперед знает мысли и поступки человека. В данном случае (как и в других, где в тексте встречается слово «испытать» применительно к Богу) подразумевается «воспитать через испытания».
будет... поступать по закону... или нет. Эти слова не противоречат сказанному выше относительно всеведения Божия; они адресованы Моисею — Господь, скорее, ему хочет показать, что народ не знает законов Божиих и, естественно, не поступает в соответствии с ними.
16:6 узнаете вы, что Господь вывел вас. Моисей, обращаясь к народу, последовательно проводит мысль: израильтяне должны узнать своего Господа (см. ст. 7, 8). Эта мысль исходит от Самого Бога: «и узнаете, что Я Господь, Бог ваш» (см. 6:7; 7:17 и далее).
16:7 славу. Это слово обычно относится к явлению Богом Своего присутствия. Здесь же имеется в виду манна, которую Господь даст в пищу израильтянам.
16:12 и узнаете. Бог утвердит Свое право на избранный народ, а Израиль познает Его силу и заботу.
16:13 перепелы. В Чис 11 описывается, как эти птицы были принесены сильным восточным ветром.
16:14 мелкое, как иней. См. ком. к 16:31. Псалмопевец Асаф называет манну «ангельским хлебом» (Пс 77:25), потому что она была послана с неба.
16:16 по гомору на человека. Около двух литров. Однако созвучное арабское слово означает «полная чаша»; возможно, слово «гомор» употребляется здесь именно в этом значении.
16:23 святая суббота. Древнееврейское слово, используемое здесь, соответствует возвышенному стилю речи и обычно употребляется по отношению к Новому году или священным праздникам. Суббота соблюдалась Израилем и до его прихода к горе Синай. Данное же в Десяти Заповедях предписание хранить субботу было окончательным утверждением этого обряда, а не началом его соблюдения.
16:31 манна. «Ман ху?» — «Что это?» Евреи, никогда прежде не видевшие ничего подобного, задавали этот вопрос. Отсюда и название: «манна».
кориандровое семя. Небольшое семя шаровидной формы с приятным запахом, по вкусу напоминающее медовую лепешку.
16:33 сосуд. Манна была помещена в посуду, которая в Евр 9:4 названа «золотым сосудом».
16:35 сорок лет. Манна посылалась до тех пор, пока израильтяне не вошли в Ханаан (Нав 5:10−12). Здесь в их распоряжении оказались поля, виноградники и колодцы с водой (Чис 21:22).