Переклад Куліша та Пулюя
1 По смертї Ахабовій відпали Моабії від Ізраїля.
2 Охозія впав був через грату в своїй верхній сьвітлицї в Самариї та занедужав; і послав він посли й повелїв їм: Ійдїте, поспитайте в Беел-Себула, Екронського бога, чи я одужаю з сієї недуги моєї?
3 Ангел же Господень сказав до Ілиї Тесбія: Ось ійди лишень зустріч послам царя Самарийського та й промов до них: Хиба в Ізраїлї та нема Бога, що ви йдете питати в Беел-Себула, Екронського бога.
4 За се ж, тако глаголе Господь: Із постелї, що лїг єси на її, ти вже не встанеш, а мусиш умерти. І пійшов Ілия (і сказав їм).
5 І вернулись посли, а він питає: Чому ви вернулись?
6 Відказують йому: Вийшов зустріч нам чоловік; та й сказав нам: Вернїтесь до царя, що вас послав і скажіть йому: Хиба в Ізраїлї та нема Бога, що ти посилаєш питати в Беел-Себула, Екронського бога? За се не встанеш ти з постелї, що лїг на її, а мусиш умерти.
7 І питає їх: Який собою той чоловік, що вийшов зустріч вам і сказав таке вам?
8 Відказали йому: Чоловік той цїлий волохатий, а чересла підперезані шкуряним поясом. І каже він: Се Ілия Тесбій.
9 І послав до його полусотника з його півсотнею. Сей прийшов до його, а він седїв на верху на горі, й промовив до його: Чоловіче Божий, царь повелїває: зійди з гори.
10 Ілия ж відказав і промовив до полусотника: Коли я чоловік Божий, так нехай зійде з неба огонь та й пожере тебе й твою полусотню. І зійшов із неба огонь і пожер його й його півсотню.
11 І послав царь другого отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Той прийшов та й каже: Чоловіче Божий, так говорить царь: зійди скоренко вниз.
12 Ілия ж відказав і рече йому: Коли я чоловік Божий, нехай спаде огонь із неба й пожере тебе й твою півсотню. І спав огонь Божий з неба та й пожер його й його півсотню.
13 Тодї послав ще третього отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Пійшов той, й як прийшов, упав навколїшки перед Ілиєю та й промовив, благаючи: Чоловіче Божий! не погорди душею моєю й душами сих пятьдесятьох рабів твоїх.
14 Ось бо упав огонь із неба й пожер обох перших отаманів над півсотнями; тепер же душа моя не буде погорджена перед тобою.
15 І рече ангел Господень до Ілиї: Ійди з ним, не лякайсь його. І встав і пійшов із ним до царя.
16 І сказав йому (цареві): Так глаголе Господь: За те, що ти послав посли, щоб вони поспитали в Беел-Себула, бога Екронського, — наче б в Ізраїлї не було Бога, щоб питати про слово його, ти не зійдеш із постелї, що лїг на їй, а мусиш умерти.
17 От і вмер він по слову Господньому, що проказав Ілия; а брат його Йорам став царем намість його — у другому роцї Йорама, сина Йосафатового, царя Юдейського, бо в його не було сина.
18 Проче про Охозію, що він чинив, те прописано в книзї лїстописній царів Ізрайлевих.
Новой Женевской Библии
1:3 Илии Фесвитянину. См. ком. к 3Цар 17:1.
от царя Самарийского. См. ком. к 3Цар 16:24.
1:8 человек тот весь в волосах. Возможный перевод: «человек в мохнатых одеждах». По-видимому, одеяние Илии было сделано из овечьей или верблюжьей шерсти (2:8, 13; 3Цар 19:19; Зах 13:4).
и кожаным поясом подпоясан по чреслам своим. Ср. Мф 3:4. Оба пророка — Илия и Иоанн Креститель — своим служением несли людям суд Господа и взывали к покаянию (Мф 3:1−12; Лк 3:2−17).
1:9 человек Божий! царь говорит: сойди. С точки зрения Охозии, пророчество Илии являлось вмешательством в дела государства, и поэтому пророк должен был держать ответ за свои слова лично перед царем. Поведение Охозии свидетельствует о том, что ему свойствен произвол, характерный для восточных тиранов.
1:10 если я человек Божий. Илия клянется, и правдивость его клятвы немедленно подтверждается грозным знамением (см. ком. к 3Цар 1:17). По убеждению пророка, цари должны подчиняться требованиям закона наравне со своими подданными (Втор 17:18−20; 1Цар 12:14−15; 3Цар 2:2−4).
1:17 воцарился Иорам. Иорам, как и Охозия, был сыном Ахава (3:1; 3Цар 22:51). Его не следует путать с Иорамом, сыном и наследником Иосафата (см. 8:16, 25), который примерно в то же время правил в Иудее.
1:18 в летописи царей Израильских. См. ком. к 3Цар 11:41.