1 І сталося в четвертому році Седекії, царя Юди, у п’ятому місяці сказав мені Ананія, син Азора, лжепророк, що з Ґаваона, у Господньому домі перед очима священиків і всього народу, кажучи:
2 Так сказав Господь: Я знищив ярмо царя Вавилону.
3 Ще два роки днів, і Я поверну до цього місця посуд Господнього дому
4 і Єхонію, і відселення Юди, бо розіб’ю ярмо царя Вавилону.
5 І сказав Єремія до Ананії перед очима всього народу і перед очима священиків, що стояли в Господньому домі,
6 й сказав Єремія: Правда. Нехай так зробить Господь. Хай поставить твоє слово, яке ти пророкуєш, щоб повернути з Вавилону до цього місця посуд Господнього дому і все відселення.
7 Лише послухайте Господнє слово, яке я говорю до ваших вух і до вух усього народу:
8 Пророки, які були раніше від мене, і спочатку від вас від віку і пророкували про велику землю та про великі царства на війну.
9 Пророк, який пророкував про мир, — коли збудеться слово, то пізнають пророка, якого послав його Господь у вірі.
10 І взяв Ананія перед очима всього народу обручі з шиї Єремії, і розбив їх.
11 І сказав Ананія перед очима народу, кажучи: Так сказав Господь: Так знищу ярмо царя Вавилону з шиї всіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.
12 І було Господнє слово до Єремії після того, як Ананія розбив обруча з його шиї, кажучи:
13 Іди і скажи Ананії, мовлячи: Так сказав Господь: Ти знищив дерев’яні обручі, та замість них зроблю залізні обручі.
14 Бо так сказав Господь: Я поставив залізне ярмо на шию всіх народів, щоб працювали на царя Вавилону.
15 І сказав Єремія Ананії: Господь тебе не посилав, і ти вчинив, що цей народ надіється на неправедне.
16 Через це так сказав Господь: Ось я висилаю тебе з-перед лиця землі, — цього року помреш.
17 І він помер у сьомому місяці.
35:2 в дом Рехавитов. Большая часть сведений об этом роде содержится в данной главе.
в одну из комнат. См. 3Цар 6:5; Нав 13:4−5.
35:3 Иеремии. Речь идет не о пророке Иеремии. В описываемую эпоху это имя было очень распространено (40:8).
35:4 человека Божия. Так называли пророка (1Цар 12:22).
35:6−7 Обет, данный Ионадавом, сыном Рехава, обрекал его потомков на страннический образ жизни. Это было добровольное обязательство, не требуемое Моисеевым законом (см., напр., Втор 6:1−11; Втор 7:13).
35:19 не отнимется... муж, предстоящий пред лицем Моим во все дни. См. 33:17−18. Такое обещание было бы уместнее по отношению к царю, или, по крайней мере, к священнику, но не к рехавитам. Оно противоречит тому, чего могли бы ожидать Иоаким и весь род Давида.