Єремії 17 глава — Українська Біблія. Турконяк → Новой Женевской Библии

Книга пророка Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Новой Женевской Библии

⁴

⁵ Проклята людина, яка має надію на людину і опирається на нього тілом свого рамена, а від Господа відійде його серце!

⁶ І він буде, як билина в пустелі, не побачить, коли прийде добро, і поселиться на узбережжях, у пустелі, у соляній землі, яка не заселена.

⁷ Та благословенна людина, яка поклала надію на Господа, і Господь буде його надією.

⁸ І він буде, як родюче дерево при водах, і у вологості випустить своє коріння, і не злякається, коли прийде спека, і в нього буде розлогий стовбур, він не побоїться в рік посухи і не перестане давати плоду.

⁹ Серце глибоке понад усе, і це — людина. І хто її пізнає?

¹⁰ Я — Господь, Той, Хто досліджує серця і випробовує нирки, щоб кожному дати за його дорогами і за плодами його побажань.

¹¹ Куріпка зібрала те, чого не породила. Хто робить своє багатство не із судом, у половині своїх днів його залишить, а в кінці він буде безумний.

¹² Наша святиня — престол слави, що підноситься.

¹³ Господи, очікування Ізраїля, усі, що Тебе залишили, засоромилися, ті, що відступили, хай будуть записані на землі, бо залишили Господа — Джерело життя.

¹⁴ Оздоров мене, Господи, і вилікуюсь. Спаси мене, і врятуюся. Адже Ти є моя похвала.

¹⁵ Ось вони говорять до мене: Де Господнє слово? Нехай прийде!

¹⁶ А я не струдився, ідучи за Тобою, і Ти знаєш, що я не забажав дня людини. Перед Твоїм обличчям є те, що виходить з моїх уст.

¹⁷ Не будь мені на відчуження, дбаючи про мене в лихий день.

¹⁸ Хай засоромляться ті, що переслідують мене, і хай я не засоромлюся. Хай побояться вони, та хай не побоюся я. Наведи на них поганий день, побий їх подвійним побиттям.

¹⁹ Так говорить Господь: Іди і стань в брамах синів твого народу, ті, що ними входять царі Юди, і ті, якими виходять, і в усіх брамах Єрусалима,

²⁰ і скажеш їм: Послухайте Господнє слово, царі Юди, вся Юдеє і весь Єрусалиме, ви, що входите цими брамами,

²¹ так говорить Господь: Бережіть ваші душі й не носіть тягарів у суботній день, і не виходьте брамами Єрусалима,

²² і не виносіть тягарів із ваших домів у суботній день, і не робіть жодного діла. Святіть суботній день, як Я і заповів вашим батькам. Та вони не послухалися і не нахилили свого вуха,

²³ а зробили свою шию твердою — більше за їхніх батьків, щоб не слухатися Мене і не прийняти напоумлення.

²⁴ І буде, коли ви справді послухаєте [1] Мене, — говорить Господь, — щоб у суботній день не проносити тягарів через брами цього міста, а щоб святити день суботній, щоб не робити жодного діла,

²⁵ то входитимуть через брами цього міста царі та володарі, які сидять на престолі Давида, і сидять на колісницях і конях, — вони і їхні володарі, мужі Юди і ті, що живуть в Єрусалимі, і це місто буде заселене навіки.

²⁶ І прийдуть з міст Юди і довкола Єрусалима, і з землі Веніаміна, і з рівнини, і з гори, і з тієї країни, що до півдня, несучи всепалення, і жертви, і манаа [2] , і ладан, несучи хвалу до Господнього дому.

²⁷ І буде, що коли Мене не вислухаєте, щоб святити суботній день, щоб не носити тягарів і не проходити крізь брами Єрусалима в суботній день, то запалю вогонь у його брамі, і він пожере вулиці Єрусалима, і не погасне.

Новой Женевской Библии

17:1 Грех Иуды написан железным резцом. Т.е. высечен, подобно словам Закона.

на скрижали сердца. Ср. 31:33; Притч 3:3; Притч 7:3. В Новом Завете на скрижалях сердца записано Духом Божиим «письмо Христово» (2Кор 3:3).

на рогах жертвенников. Жертвенник, призванный быть средством искупления вины, будет напоминать Богу о совершенном против Него грехе.

17:2 о жертвенниках своих и дубравах своих. См. Исх 34:13; Втор 7:5.

у зеленых дерев, на высоких холмах. См. 2:20.

17:3 Гору Мою. Т.е. гору Сион, где располагался храм, разграбленный Навуходоносором (52:17−23).

17:4 наследия твоего, которое Я дал. Таким наследием была земля обетованная (см. 2:7).

17:5 проклят. См. 11:3. Проклятие следует за нарушением завета верности.

17:6 доброе. См. Втор 6:24; ср. 15:11.

на земле бесплодной. См. Втор 29:23.

17:7 надеется... упование. Господь по Своей природе есть источник всяческого упования (ср. Ис 7:9 и ком.). Сходство ст. 7:8 с Пс 1:1−3 убеждает в том, что надежда на Господа подразумевает послушание Его закону и согласие с Его деяниями (см. Иак 2:17).

17:9 См. статью «Свобода и рабство воли».

сердце. Сердце в Ветхом Завете означает не только средоточие чувств, но и всю душевную природу человека, включая его разум и волю (4:19; Притч 4:23; Притч 16:23).

17:10 проникаю... испытываю. См. 9:7; ср. 11:20.

внутренности. Здесь представлена связь между физическими и душевными качествами человека.

17:11 Этот стих составлен из двух пословиц (см. 8:7), где примеры также заимствованы из мира природы.

Куропатка... таков. Пословица подчеркивает пагубность неправды. См. обращенные к Давиду упреки Нафана (2Цар 12:1−7).

глупцом. См. Притч 23:4−5.

17:12 Престол славы. См. ком. к 14:21; ср. Пс 98:1.

от начала. Бог избрал Сион Своим престолом еще до того, как был построен храм Соломона (ср. Исх 15:17).

17:13 надежда Израилева. См. 14:8, 22. Целью упования должен быть Сам Бог, не Его храм.

написаны на прахе. Букв.: «на земле». Иногда это слово означает преисподнюю или смерть (Иов 7:21). Ср. Исх 32:32.

источник воды живой. Ср. 15:18.

17:15 где слово Господне? Недруги Иеремии обвиняли пророка во лжи главным образом до первого нашествия вавилонян (Втор 18:21−22). См. Мих 7:10; 2Пет 3:4.

17:18 вострепещут... бестрепетен. Ср. 11:20; 12:3; 15:15.

сугубым. См. 16:18, где это слово относится к прегрешениям Иудеи (см. Ис 40:2 и ком.).

17:19−27 Иеремия призывает народ соблюдать день субботний, напоминая о том, что послушание служит залогом благословения, а непокорность принесет осуждение.

17:19 в воротах сынов народа. Возможно, речь идет о вратах храма (см. 7:2), хотя слова пророка будут звучать и у городских ворот.

17:20 входящие сими воротами. Иеремия проповедует возле ворот, поскольку это было самым оживленным местом в городе (см. Неем 13:15, 19).

17:22 святите день субботний... отцам вашим. Этот стих напоминает об установлении празднования субботы (Исх 20:8−11; Втор 5:12−15; Ис 56:2; Неем 10:31).

17:25−26 В этих стихах (ср. 22:4) говорится о восстановлении династии Давида и связанного с ней общественного устройства, равно как и о возобновлении богослужений в храме (см. также 23:5−6; 30:9; 33:14−26).

17:27 в ворота. Если народ пренебрежет послушанием, то место, где было нарушено празднование субботы, будет уничтожено в первую очередь.

возжгу огонь... чертоги. Ср. Ам 1:4, 7, 10.