Українська Біблія. Турконяк
1
2 І сказав: Так говорить Господь! Я згадав милість твоєї юності та любов твоєї зрілості, коли ти йшла за Святим Ізраїля, — говорить Господь.
3 Ізраїль — святий Господу, початок Його плодів. Усі, хто його їсть, чинитимуть переступи, на них прийде зло, — говорить Господь.
4 Послухайте Господнє слово, доме Якова і всі родинні лінії Ізраїлю!
5 Так говорить Господь: Які провини знайшли в Мені ваші батьки, котрі відступили далеко від Мене, пішли за марними речами і стали безумними?
6 Вони не запитали: Де є Господь, Який нас вивів із Єгипетської землі, Котрий супроводжував нас у пустелі, у невідомій і непрохідній землі, у безводній і безплідній землі, у землі, якою не проходив ніхто, і там людина не проживала?
7 І Я вас привів до Кармилу, щоб ви їли його плоди і користувалися його благами. А ви прийшли і опоганили Мою землю, і виставили Мій спадок як гидоту!
8 Священики не запитали: Де є Господь? І ті, хто тримається закону, Мене не знали, і пастирі Мене не вшановували, а пророки пророкували Ваалом і пішли за нікчемним!
9 Через це Я ще судитимуся з вами, — говорить Господь, — і судитимуся з синами ваших синів.
10 Тому перейдіть острови хеттійців і погляньте, і пошліть до Кидара, і докладно розгляньте, і придивіться, чи з ними таке сталося!
11 Хіба народи міняють своїх богів? І вони — зовсім не боги! А Мій народ змінив свою славу на те, із чого не матимуть користі.
12 Небо цим жахнулося і дуже, дуже затремтіло, — говорить Господь.
13 Адже дві погані речі зробив Мій народ. Вони залишили Мене, джерело живої води, і видовбали собі стави з розщілинами, які не будуть здатні утримувати воду.
14 Хіба Ізраїль є рабом, хіба він народжений у домі слуга? Чому він став здобиччю?
15 На нього ричали леви і подавали свій голос, вони зробили його землю пустелею, і знищили його міста, щоб там ніхто не поселявся.
16 І сини Мемфея та Тафни тебе пізнали і наглумилися з тебе.
17 Хіба не через те, що ти Мене покинула, з тобою це сталося? — говорить Господь, Бог твій.
18 А нині, що тобі до єгипетської дороги, — аби пити воду Ґіона? І що тобі до дороги ассирійців, — щоб пити воду рік?
19 Напоумить тебе твоє відступлення, і твоє зло тебе звинуватить. Тож пізнай і зрозумій, що тобі гірко, коли ти Мене покидаєш, — говорить Господь, Бог твій. І ти Мені не мила, — говорить Господь, Бог твій, —
20 бо від віку ти розбила твоє ярмо, ти розтрощила твої кайдани, і ти сказала: Не служитиму, але піду на всякий високий пагорб, і під усяким крислатим деревом, там розкинуся в моїй розпусті!
21 Я ж тебе насадив, весь правдивий плодовитий виноградник. Яким чином ти обернулася в гіркоту, у чужу виноградну лозу!
22 Хоч помиєшся в соді й помножиш собі зілля, будеш заплямленою твоїми неправедностями переді Мною, — говорить Господь.
23 Як скажеш: Я не опоганилася, і я не пішла за Ваалом? Поглянь на твої дороги, на цвинтарі, і пізнай, що ти зробила. Ввечері закричав її голос, свої дороги
24 вона поширила на води пустелі, була несена вітром у бажаннях своєї душі, вона була видана. Хто її поверне? Ніхто з тих, хто її шукає, не трудитиметься, її знайдуть у її приниженні.
25 Поверни твою ногу з нерівної дороги і твоє горло від спраги! А вона сказала: Я триматимуся мужньо! Адже я полюбила чужих і пішла за ними!
26 Як злодієві соромно, коли буде схоплений, так засоромляться сини Ізраїля, — вони, їхні царі, їхні володарі, їхні священики і їхні пророки.
27 Вони сказали дереву: Ти — мій Батько! — і каменю: Ти мене породив! — і до Мене повернули спини, а не свої обличчя. А в час їхнього зла скажуть: Устань і спаси нас!
28 Тож де є твої боги, яких ти собі зробила? Може встануть і тебе врятують у час твого лиха? Адже твої боги були за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалима приносили жертви Ваалові.
29 Навіщо звертаєтеся до Мене? Ви всі не віддавали пошани, і ви всі чинили проти Мене беззаконня, — говорить Господь.
30 Даремно Я бив ваших синів, ви не сприйняли напоумлення. Меч пожер ваших пророків, наче лев, який нищить, та ви не побоялися.
31 Послухайте Господнє слово: Так говорить Господь! Хіба Я був пустелею для Ізраїля чи засушеною землею? Навіщо Мій народ сказав: Не володітимуть нами, і ми більше не прийдемо до Тебе?
32 Хіба наречена забуде свої прикраси і дівчина свої стрічки? А Мій народ Мене забув упродовж днів, яким немає рахунку.
33 Що ще доброго вчиниш на твоїх дорогах, щоби знайти любов? Не так, але й зло ти вчинила, щоб осквернити твої дороги.
34 І на твоїх руках знайдено кров невинних душ. Я їх знайшов не в ровах, але під кожним деревом.
35 А ти сказала: Невинна я, тому нехай відвернеться Його гнів від мене! Ось Я суджуся з тобою, коли ти говориш: Я не згрішила.
36 Як це, що ти настільки знехтувала Мною, щоб повторювати твої дороги? І ти соромишся Єгипту, так, як ти застидалася Ассура.
37 Бо й звідти вийдеш, схопившись руками за свою голову. Адже Господь відкинув твою надію, і тобі в ній не пощастить.
Новой Женевской Библии
2:1 — 6:30 Обличая непостоянство иудеев в вере (2:1 — 3:5), Иеремия сравнивает Иудею с дикой ослицей и блудницей. Если народ иудейский, говорит пророк, не покается и не обратится к Богу (3:6 — 6:30), его ждет неизбежная кара.
2:1−18 Слова Господни, обращенные к Иеремии, предупреждают о неминуемой каре, которая постигнет иудеев за поклонение — вопреки завету — чужеземным богам.
2:1 См. 1:2 и ком.
2:2 Иерусалима. В древнееврейском языке слово «город» — женского рода, чем и объясняется его персонификация в образе женщины (см. 7:29 и ком.).
о дружестве. Иначе: «посвященность», что означает верность как в личных взаимоотношениях, так и в смысле соблюдения завета, заключенного Богом с израильтянами и иудеями.
юности... невестою. Первоначальные отношения Израиля с Богом (во время странствования по пустыне после исхода из Египта) характеризуются своей чистотой и верностью.
2:3 святынею... начатком плодов. Израиль был «святыней», т.е. тем, что предназначено Богу (Иез 22:26), а «начатки плодов» есть нечто, исключительно Ему принадлежащее (см. Втор 26:2; Ос 9:10).
осуждаемы. Вина их в неправомочном обращении со святыней.
2:4 Выслушайте. Этот призыв нередко предваряет провозглашение Божиего суд и возмездие (см. 7:2; 17:20; 19:3; Ис 1:10; Ос 4:1; Ам 7:16).
2:5 Так говорит Господь. Ср. Ис 7:7; Иез 2:4. За этими словами следовало изложение пророчества.
2:7 осквернили землю Мою ... достояние Мое. См. Втор 21:23. Святой народ Божий (Втор 7:6) обитает на земле, которую он унаследовал от Бога, грех же оскверняет эту землю (см. Лев 25:23).
мерзостью. См. 7:21.
2:8 Священники... учители закона. Возможно, эти слова относятся к одним и тем же людям (см. 18:18; Втор 31:9), или же под последними подразумеваются книжники (см. 8:8).
пастыри. Иначе: «правители» (см. 23:1−4).
пророки. Т.е. официально признанные прорицатели, против которых Иеремия часто выступал за их отступничество (23:9−40; гл. 28).
2:9 Я еще буду судиться с вами. Метафора суда Божия (см. ст. 5; ср. также Ос 4:1; Мих 6:1, 2).
2:12 небеса. См. также Ис 1:2. Пророк призывает небеса в свидетели завет (см. Втор 30:19; Втор 31:28; Втор 32:1).
2:13 два зла. Иеремия дает понять, насколько тяжким является грех иудеев.
воды. Бог один дает человеку животворящую воду (см. Ис 55:1; Ин 4:10; Ин 7:37−49).
водоемы. Ложные боги не могут помочь человеку, как не могут быть полезными разбитые водоемы.
2:15 львы. Это слово, возможно, относится к неприятелям (ср. 4:7) и, таким образом, представляет собой первое упоминание о грядущем порабощении иудеев.
2:16 Мемфиса и Тафны. Эти египетские города упомянуты здесь не случайно, поскольку Палестина была спорной территорией, на которую с 609 по 605 г. до Р.Х. притязали Египет и Вавилон.
темя. Возможно, это слово содержит намек на судьбу царя Иосии, убитого фараоном Нехао в Мегиддоне в 609 г. до Р.Х. (4Цар 23:29).
2:18 в Египет... в Ассирию. Главный грех израильтян и иудеев заключался в том, что они искали спасения в политических союзах, а не в союзе с Богом (см. Ис 7:3−9).
воду. Одному Богу известны повседневные нужды иудеев. Ср. 4Цар 18:31.
2:19 отступничество. Т.е. «отворачивание» к другим богам, что противоположно покаянию. Ср. Ос 14:5, где употреблено то же самое древнееврейское слово.
2:20 на ... высоком холме... под... ветвистым деревом. См. Втор 12:2; 3Цар 14:23. В таких местах по обыкновению поклонялись ханаанским божествам.
блудодействовал. Иудея, впавшая в язычество, предстает в образе блудницы (см. Иез 23:1−8; Ос 3:1−5; Ос 4:10−14).
2:21 благородную лозу ... дикую отрасль. См. Пс 79:8−16; Ис 5:1−7; Иез 17:1−10. Истинная виноградная Лоза есть Христос, а те, кто пребывает в Нем, суть ее ветви (Ин 15:1−8).
чужой. Языческие верования принадлежат чужеземцам.
2:22 умылся. Кровь вечного завета омоет человеческий грех, но для этого необходимо покаяние людей и участие Самого Господа (Ис 53:4−6; Евр 9:11−15; Евр 13:3).
2:23 в долине. Возможно, речь идет о Енномовой долине, простиравшейся к югу от Иерусалима, где совершались языческие обряды (ср. 7:31).
2:24 дикую ослицу. Символ готовности следовать любому новому побуждению.
2:28 сколько у тебя городов, столько и богов. Черта, характерная для языческих религий.
2:32 народ Мой забыл Меня. Ср. Ис 1:2−3.
2:33 искусно... любовь. Метафора Иудеи, как изменчивой любовницы (см. ст. 25).
2:34 кровь... бедных. Речь идет о притеснении слабых сильными (см. Ам 2:6−8; 4:1).
2:37 руки на голову. Т.е. в положении пленника.