1 У ті дні підійнявся Маттатія, син Івана, сина Симеона, священик із синів Йоаріва з Єрусалима, і осів в Модеїні.
2 І в нього — п’ять синів: Іван, прозваний Ґаддій,
3 Симон, прозваний Тассій,
4 Юда, прозваний Маккавей,
5 Елеазар, прозваний Аваран, Іван, прозваний Апфус.
6 І він побачив святотатство, що було в Юді та в Єрусалимі,
7 й сказав: Горе мені, навіщо це я народився, щоб бачити винищення мого народу і знищення святого міста, і щоб сидіти там, коли його дано в руки ворогів, — святе в руці чужинців?
8 Його храм став, наче чоловік без честі,
9 посуд його слави відведено в полон, його дітей винищено на його вулицях, його молодь — мечем ворога.
10 Який народ не успадкував царство і не заволодів його здобиччю?
11 Уся його краса забрана, замість вільного, він став рабом.
12 І ось наше святе, наша краса і наша слава спустошена, і їх опоганили народи.
13 Навіщо нам ще жити?
14 Маттатія і його сини роздерли свій одяг, одягнулися в мішковину і сильно плакали.
15 І прийшли ті, що від царя, що змушували відступати, до міста Модеїна, щоб принести жертву.
16 І багато з Ізраїля прийшло до них. Маттатія і його сини зібралися.
17 І відповіли ті, що від царя, і промовили до Маттатії, кажучи: Ти — славний і великий володар у цьому місті та скріплений синами і братами.
18 Тепер прийди першим і виконай наказ царя, — як зробили всі народи, мужі Юди й ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і твої сини друзями царя, і ти, і твої сини прославитеся сріблом, золотом і багатьма дарами.
19 Та Маттатія відповів, кажучи гучним голосом: Хоч усі народи, що в царському домі, слухаються царя, щоб відступити кожний від служіння своїх батьків, і сприйняли його заповіді,
20 я, мої сини і мої брати ходитимемо в завіті наших батьків.
21 Боже, милуй нас, щоб ми не залишили закон і заповіді!
22 Не послухаємося слів царя, щоб відійти від нашого служіння направо чи наліво.
23 Коли він перестав промовляти ці слова, то прийшов чоловік-юдей перед очима всіх, щоб принести жертву на жертовнику в Модеїні за приписом царя.
24 І Маттатія побачив та приревнував, і затремтіло його нутро, і він наніс гнів за суд і, побігши, зарубав його біля вівтаря.
25 І царського чоловіка, що змушував приносити жертву, убив у той час і розніс вівтар.
26 І він приревнував за законом, як зробив і Фінеес із Замврієм, сином Салома.
27 І закричав Маттатія в місті гучним голосом, кажучи: Кожний, хто ревнує за закон і стоїть за законом, нехай вийде за мною.
28 І він та його сини втекли в гори, і залишили те, що мали в місті.
29 Тоді пішло багато тих, що шукали справедливості й суду в пустелю, щоб там сидіти,
30 вони, їхні сини, їхні жінки та їхня худоба, бо над ними стверділо зло.
31 І сповістили мужам царя і силам, які були в Єрусалимі, у місті Давида, що мужі, які порушили царську заповідь, пішли до схованок у пустелі.
32 І погналися за ними численні та, захопивши їх, отаборилися проти них і вчинили проти них бій у день суботній,
33 кажучи до них: Досить того, що аж дотепер! Вийшовши, зробіть за словом царя, і житимете.
34 І вони сказали: Не вийдемо і не зробимо за словом царя, щоб опоганити день суботній.
35 І приспішили проти них бій.
36 І не відповіли їм, не кинули і каменем проти них, і не загородили схованок,
37 кажучи: Усі помремо в нашій простоті! За нас свідчить небо і земля, бо ви неправильно нас вигублюєте!
38 І повстали проти них у бою в суботу, і померли вони, їхні жінки, їхні діти та їхня худоба аж до тисячі людських душ.
39 І довідався Маттатія та його друзі, і вони їх сильно оплакували.
40 І сказав чоловік своєму ближньому: Якщо ми всі зробимо так, як учинили наші брати, і не воюватимемо проти народів за наші душі та наші заповіді, тепер швидко нас вигублять із землі.
41 І порадилися в той день, кажучи: Кожний чоловік, який тільки прийде проти нас на війну в суботній день, ми воюватимемо проти нього і не помремо всі так, як померли наші брати в криївках.
42 Тоді зібралися до них збір асидеїв, міцні силою з Ізраїля, кожний, хто шанував закон.
43 І всі, що втікали від зла, приєдналися до них і стали для них підсиленням.
44 Вони зібрали силу і побили грішників у своєму гніві й беззаконних мужів в їхньому гніві. А решта втекла до народів, щоб спастися.
45 І оточили Маттатій, та його друзі пройшлися навколо і винищили вівтарі,
46 і обрізали необрізаних хлопців, яких знайшли в горах Ізраїля, у фортеці,
47 і прогнали синів гордості, і вдалим було діло в їхній руці.
48 І вони забрали закон з руки ворогів і з руки царів, і не дали рога [1] грішникові.
49 І наблизилися дні Маттатія, щоб померти, і він сказав своїм синам: Тепер скріпилася гордість і погорда, час катастрофи і гнів люті.
50 Тепер, діти, ревнуйте за законом і дайте ваші душі за завіт наших батьків.
51 Пам’ятайте діла наших батьків, які вони зробили у своїх родах, і одержите велику славу і вічне ім’я.
52 Хіба Авраам у випробуванні не знайшовся вірним, і зараховано йому за праведність?
53 Йосиф у час своєї тісноти зберіг завіт і став володарем Єгипту.
54 Фінеес, наш батько, у ревнощах ревності одержав завіт вічного священства.
55 Ісус, коли сповнилося слово, став суддею в Ізраїлі.
56 Халев, коли засвідчив у зборі, одержав землі спадку.
57 Давид у його милосерді успадкував престол царства навіки.
58 Ілля, коли приревнував ревністю за закон, був забраний, наче до неба.
59 Ананія, Азарія, Мисаїл, повіривши, врятувалися з полум’я.
60 Даниїл у своїй простоті був вирваний з уст лева.
61 І так думайте з роду в рід, бо всі, що надіються на Нього, не ослабіють.
62 І не бійтеся слів чоловіка-грішника, бо його слава, як гній і як черв’як.
63 Сьогодні підноситься, а завтра не знайти, бо повернувся у свою землю, і його думка гине.
64 Діти, будьте мужніми та сильними, перебувайте в законі, бо в ньому ви прославилися.
65 І ось ваш брат Симеон, знаю, що він є чоловіком-порадником, його слухайтеся всі дні, він буде вам батьком.
66 І Юда Маккавей, міцний силою від своєї молодості, він буде вам володарем сили і вестиме війну народу.
67 І ви приведете до вас усіх, що чинять закон, і помститеся помстою вашого народу.
68 Дайте відплату народам і бережіть приписи закону.
69 І він їх поблагословив. І він приєднався до своїх батьків.
70 Він помер у сто сорок шостому році, і його поховали в гробницях його батьків у Модеїні, і його оплакував увесь Ізраїль великим плачем.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Перша книга Макавеїв, 2 глава. Українська Біблія. Турконяк.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.