1 Адже вони сказали в собі, думаючи неправильно: Наше життя є малим і смутним, і на кінець людини немає оздоровлення, і не знається когось, що звільнився з аду.
2 Бо ми без плану народилися і після цього будемо, як і ті, яких не було. Адже в наших ніздрях — дим дихання, і слово — іскра в русі нашого серця,
3 коли вона погасне, тіло стане попелом, і дух розіллється, як порожнє повітря.
4 І наше ім’я забудеться в часі, і ніхто не згадає наші діла, і наше життя мине, як стопа хмари, і розійдеться, як мряка, розігнана променями сонця, яка стала тяжкою від його тепла.
5 Бо наш час — тінь, що проходить, і немає повороту нашому кінцю, бо було запечатане, і ніхто не поверне.
6 Тож ходіть і скористаємося існуючим добром, і послужимося творінням швидко, як в молодості.
7 Наситимося дорогим вином і миром, і хай нас не мине весняний цвіт.
8 Увінчаймо себе прикрасою троянд раніше, ніж зів’яне.
9 Нехай жодна галявина не буде позбавлена нашої розпусти, усюди залишимо знаки радості, бо це — наша частка, і це — жереб.
10 Пригнітимо бідного праведника, не пощадімо вдовиці й не пошануймо довгочасну сивину старця.
11 Нехай же наша сила буде законом праведності, а слабке нехай визнається непотрібним.
12 Поставмо пастку для праведного, бо він нам невигідний, противиться нашим ділам, докоряє нам гріхами закону і розголошує наші гріхи нашого виховання.
13 Він звіщає, що має Боже знання і себе називає Господнім сином.
14 Він нам став на докір наших задумів, він нам тяжкий і на вигляд,
15 бо його життя не подібне до інших, і його стежки такі, що відрізняються.
16 Ми його вважали за неправильного, і він уникає наших доріг, наче нечистот. Блаженним називає кінець праведних і хвалиться, що Бог — батько.
17 Погляньмо, чи його слова правдиві, і випробуймо те, що в його відході.
18 Бо якщо праведний є Божим сином, Він йому допоможе і визволить його з руки противників.
19 Випробуймо його насиллям і мукою, щоб ми взнали його розумність і дослідили його терпеливість.
20 Засудімо його на ганебну смерть, бо зі слів його буде йому Божий нагляд.
21 Це задумали і обманулися. Бо їх засліпила їхня злоба,
22 і не пізнали Божі таємниці, не поклали надію винагороди праведності та не судили про честь непорочних душ.
23 Адже Бог створив людину на нетлінність і зробив її образом власної подоби.
24 А через заздрість диявола смерть прийшла у світ, а скуштують її ті, що є з його частки.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга мудрості Соломона, 2 глава. Українська Біблія. Турконяк.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.