Ісаі 14 глава

Кніга прарока Ісаі
Пераклад Антонія Бокуна → Толкования Августина

Пераклад Антонія Бокуна

1 І блізкі ўжо час ягоны, і дні ягоныя ня будуць цягнуцца. Бо зьлітуецца ГОСПАД над Якубам, і зноў выбярэ Сабе Ізраіля, і зьмесьціць іх у зямлі іхнія; і далучыцца да іх прыхадзень, і будзе належаць да дому Якуба.
2 І возьмуць іх народы, і завядуць іх да месца іхняга, і атрымае іх дом Ізраіля ў зямлі ГОСПАДА як слугаў і служак. І яны палоняць тых, якія іх паланілі, і будуць мець уладу над крыўдзіцелямі сваімі.
3 І станецца ў дзень, калі ГОСПАД дасьць табе супачынак ад пакутаў тваіх, ад гароты тваёй і ад працы цяжкай, якую ты мусіў рабіць,
4 што ўзьнясеш ты гэтую прыповесьць пра валадара Бабілонскага, і скажаш: «Як надыйшоў канец крыўдзіцелю, спыніліся зьдзекі ягоныя!
5 Паламаў ГОСПАД кій бязбожнікаў, дубец тых, што пануюць,
6 які біў народы ў лютасьці, б’ючы няспынна, які ў гневе меў уладу над народамі, перасьледуючы іх без шкадаваньня.
7 Супачыла, супакоілася ўся зямля, сьпявае радасна.
8 Нават кіпарысы і кедры лібанскія радуюцца дзеля цябе, [кажучы]: “Калі ты зьлёг, ніхто не прыходзіць сьсякаць нас”.
9 Апраметная, што ўнізе, затрэслася дзеля цябе, каб [выйсьці] насустрач прыходу твайму, абудзіць дзеля цябе памёршых, усіх правадыроў зямлі, і падняць з пасадаў іхніх усіх валадароў народаў.
10 Усе яны адкажуць і скажуць табе: “Таксама ты саслабеў, як і мы, стаўся падобным да нас”.
11 Укінута ў апраметную пыха твая і гукі гусьляў тваіх. Паслана пад табою чарвямі, і чарвяк — накрыцьцё тваё.
12 Як ты зваліўся з неба, дзяньніца, сын зараніцы? Разьбіўся аб зямлю той, які перамагаў народы.
13 Ты казаў у сэрцы тваім: “Узыйду на неба і вышэй зорак Божых пастаўлю пасад мой, і сяду на гары зграмаджэньня, на скраю поўначы,
14 падымуся па-над вяршыні аблокаў, буду падобны да Найвышэйшага”.
15 Але ты скінуты ў пекла, на самае дно!
16 Тыя, што ўбачаць цябе, будуць прыглядацца да цябе і разважаць: “Ці ж гэта ня той муж, які ўстрасаў зямлю, хістаў валадарствы,
17 які ўвесь сусьвет зрабіў пустыняю, а гарады ягоныя руйнаваў, які палонных сваіх не адпускаў дадому?”
18 Усе валадары народаў, усе яны ляжаць у славе, кожны ў доме сваім,
19 а ты выкінуты з магілы тваёй як парасьць абрыдлая, ты аточаны забітымі, прабітымі мячом, якіх кладуць на камянях ямы [магільнай], як труп растаптаны.
20 Ты ня будзеш далучаны да іх у магіле, бо ты загубіў зямлю тваю, пазабіваў народ твой. Ня будзе ўзгадвацца на вякі насеньне злачынцаў.
21 Падрыхтуйце разьню для сыноў ягоных за беззаконьне бацькоў іхніх, каб яны не паўсталі, і ня ўзялі ў спадчыну зямлю, і не напоўнілі аблічча сусьвету гарадамі [сваімі]».
22 І Я паўстану супраць іх, кажа ГОСПАД Магуцьцяў, і выгублю імя Бабілону, і рэшту, і нашчадка, і ўнука, кажа ГОСПАД.
23 І Я зраблю яго паселішчам вожыкаў і возерам водным, і вымяту яго мятлою зьнішчэньня, кажа ГОСПАД Магуцьцяў.
24 Прысягнуў ГОСПАД Магуцьцяў, кажучы: «Сапраўды, як Я задумаў, так і станецца, і што Я вырашыў, тое споўніцца.
25 Я скрышу Асірыю на зямлі Маёй і на гарах Маіх стапчу яе. І здымецца з іх ярмо ейнае, і цяжар ейны зваліцца з плячэй іхніх.
26 Гэта рада, якая раджаная адносна ўсёй зямлі, і гэта рука, якая выцягнутая над усімі народамі.
27 Бо ГОСПАД Магуцьцяў вырашыў, і хто перашкодзіць? І рука Ягоная выцягнутая, і хто адверне яе?»
28 У год сьмерці валадара Ахаза быў такі цяжар [ад Госпада]:
29 «Ня радуйся, уся [зямля] Філістынская, што зламаны дубец, які біў цябе, бо з кораня зьмяінага выйдзе гадзюка, і плодам яе [будзе] гадзіна крылатая.
30 І будуць пасьвіцца першародныя бедных, і ўбогія адпачнуць бясьпечна, а корань твой Я вымару голадам і выб’ю рэшту тваю.
31 Галасі, брама! Крычы, горад! Дрыжы, уся [зямля] Філістынская! Бо з поўначы прыходзіць дым, і ніхто не адстае ад дружынаў ягоных.
32 І што адкажуць пасланцам народаў? Тое, што ГОСПАД заснаваў Сыён і ў ім маюць надзею прыгнечаныя з народу Ягонага».

Толкования Августина

Стих 12

Человек стал неугоден Богу из-за некоей силы, так что должен научаться посредством немощи. Он стал неугоден Богу из-за некоей гордости, так что должен научаться посредством смирения. Все гордые говорят, что они сильные. Потому превзойдут их многие приходящие с востока и запада, чтобы возлечь с Авраамом, Исааком и Иаковом в Царстве Небесном (11 Говорю же вам, что многие придут с востока и запада и возлягут с Авраамом, Исааком и Иаковом в Царстве Небесном; Мф 8:11). Почему же они их превзойдут? Потому что они не захотели быть сильными. А что значит: «не захотели быть сильными»? Устрашились быть самонадеянными, не стали утверждать свою праведность, но покорились праведности Божией (3 Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией, Рим 10:3).

Вот, вы смертные: вот, вы носите тлеющую плоть и падаете, как один из князей; умираете, как люди1 , и падаете, как дьявол. Какую пользу приносит вам лекарство смертности? Горд дьявол, поскольку, будучи ангелом, не имеет он смертной плоти. Но ты получил смертную плоть — и это не помогает тебе: не смиряешься ты ввиду такой немощи и потому падешь, как один из князей. Итак, первейшая благодать Божьего благоволения — направить нас к признанию нашей немощи, дабы мы поняли, что все то добро, на которое мы способны, все то, в чем мы сильны, — все это мы можем лишь в Боге, и потому хвалящийся должен хвалиться Господом (31 чтобы было, как написано: хвалящийся хвались Господом. 1Кор 1:31). Поэтому апостол говорит: Когда я немощен, тогда силен (10 Посему я благодушествую в немощах, в обидах, в нуждах, в гонениях, в притеснениях за Христа, ибо, когда я немощен, тогда силен. 2Кор 12:10).

Толкование Псалмов 39 (38).18. СL 0283, 38.18.13.

* * *

А что касается написанного у Исаии: Как упал с неба денница, сын зари, — и прочих слов, которые под образом вавилонского царя сказаны об этом лице или к этому лицу, то они, несомненно, должны пониматься как относящиеся к дьяволу на основании самого контекста этой речи, и, однако же, сказанное здесь: Разбился о землю, посылавший повеление всем народам, не вполне соответствует этому лицу2.

Примечания

  • 1 — Cм. 7 но вы умрете, как человеки, и падете, как всякий из князей. Пс 81:7
  • 2 — То есть дьяволу.

Об учении христианском 3.37. С1. 0263, 3.37.14.

Стих 13

Он не почитал хищением быть равным Богу, но уничижил себя Самого, приняв образ раба (6 Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу; 7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек; Флп 2:6−7). Вовсе ничего не похитил Он. Но кто похитил?

Адам. А кто похитил первым? Тот самый, кто искусил Адама. Каким образом похитил дьявол? Поставлю престол мой на севере и буду подобен Всевышнему. Он присвоил себе то, чего не получил, — вот хищение. Присвоил себе дьявол то, что не получил и погубил то, что получил; и из этой же самой чаши своей гордыни предложил испить тому, кого хотел обольстить: Вкусите, — говорит, — и будете как боги (5 но знает Бог, что в день, в который вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, как боги, знающие добро и зло. Быт 3:5). Пожелали они похитить божественное достоинство и погубили свое блаженство. Итак, дьявол похитил и тем самым уплатил человеку. А Христос говорит: Чего я не похитил, то уплачу (5 Ненавидящих меня без вины больше, нежели волос на голове моей; враги мои, преследующие меня несправедливо, усилились; чего я не отнимал, то должен отдать. Пс 68:5)1. Сам Господь, приближаясь к Своим страданиям, говорит в Евангелии так: Ибо идет князь мира сего (то есть дьявол) и во Мне не имеет ничего (то есть не имеет из-за чего убить Меня), но чтобы знали все, что Я исполняю волю Отца Моего, встаньте, пойдем (30 Уже немного Мне говорить с вами; ибо идет князь мира сего, и во Мне не имеет ничего. 31 Но чтобы мир знал, что Я люблю Отца и, как заповедал Мне Отец, так и творю: встаньте, пойдем отсюда. Ин 14:30−31)2 , — и пошел на страдания, отдавать то, чего не похищал. Ибо что значит: не имеет во Мне ничего? Это значит — никакой вины. Разве потерял дьявол кого-то из своего владения? Пусть он преследует похитителей — во Мне он не нашел ничего (3 Господь — твердыня моя и прибежище мое, Избавитель мой, Бог мой, — скала моя; на Него я уповаю; щит мой, рог спасения моего и убежище мое. Пс 17:3).

Примечания

  • 1 — Синод, перевод: Чего я не отнимал, то должен отдать.
  • 2 — Синод, перевод: Но чтобы мир знал, что Я люблю Отца и, как заповедал Мне Отец, так и творю: встаньте, пойдем отсюда.

Толкование Псалмов. 68. С1. 0283, SL39, 68.1.9.41.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.