1 Немов вогонь, що палить смереччя, немов вогонь, що від нього кипить вода, — щоб так ворогам з'явилось твоє ім'я, щоб затряслись народи перед тобою,
2 коли ти твориш страшні чини, яких ми й не сподівались
3 і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім тебе, що стільки вчинив би тим, що на нього уповають.
4 Ти йдеш назустріч тим, що радо чинять правду, що пам'ятають твої дороги. Та ось ти розгнівився, ми ж були згрішили нашим відступством і нашим віроломством.
5 Всі ми були, немов нечисті, немов забруднена одежа — вся наша справедливість. Усі ми пов'яли, мов те листя; гріхи наші нас несуть геть, наче вітер.
6 Ніхто не прикликав імени твого й не пробуджувався, щоб тебе триматись, бо ти сховав від нас твоє обличчя і видав нас у руки злочинів наших.
7 Тим часом, Господи, ти — наш Батько! Ми глина, ти наш гончар, і всі ми діло твоєї руки.
8 Не гнівайся без міри, о Господи! Не згадуй злочину повсякчасно! Глянь же: Усі ми народ твій!
9 Міста твої святі опустіли; Сіон став порожній, Єрусалим — безлюдний.
10 Храм наш святий та славний, де тебе батьки наші прославляли, згорів у пожежі. Усе, що нам було миле, обернулося в руїну.
11 Невже по всім тім, Господи, ти будеш стримуватися, будеш мовчати й понижувати нас без міри?
64:3 страшные дела. Исаия обращается к истории исхода (Втор 10:21; Пс 65:3−6; Пс 105:22).
64:4 Этот стих обобщает одно из важнейших богословских положений ВЗ (43:11; Втор 4:35).
64:6 Все мы... как запачканная одежда. Народ Божий сознает свою греховность (53:6) и духовную нечистоту (Лев 13:45; Агг 2:13−14).
поблекли... уносят нас. Исаия вновь говорит о праведном суде Божием (1:30; 40:7, 24).
64:8 Отец наш. См. ком. к 63:16.
64:9 Не гневайся. В основе этого прошения лежит обетование из 54:7−8.
не вечно помни. Слова этой молитвы восходят к обетованию из 43:25.
64:10 Города святыни Твоей. Города Иудеи (ср. Пс 77:61).
64:11 Дом освящения нашего... сожжен огнем. Свидетельство разрушения иерусалимского храма в 586 г. до Р.Х.