Вихід 19 глава — Переклад Хоменка → Комментарии Скоуфилда

Друга книга Мойсеєва: Вихід
Переклад Хоменка → Комментарии Скоуфилда

¹ Третього місяця по виході з Єгипетської землі, того ж самого дня, сини Ізраїля прибули в Синай-пустиню.

² Рушили вони з Рефідиму і, прибувши в Синай-пустиню, отаборились у пустині. Отаборився там Ізраїль навпроти гори.

³ А Мойсей вийшов до Бога. І заговорив Господь голосно з гори до нього: "Так скажеш домові Якова, і об'явиш синам Ізраїля:

⁴ Ви бачили самі, що я зробив єгиптянам, як ніс я вас на орліх крилах і привів до себе.

⁵ Тож коли щиро слухатиметеся мого голосу й дотримуватиметеся мого завіту, будете моєю особливою власністю з-поміж усіх народів, бо моя вся земля.

⁶ Ви будете в мене царством священиків, народом святим. Ось і слова, що їх маєш переказати синам Ізраїля."

⁷ Прийшов Мойсей, покликав старійшин народу і виклав перед ними все те, що повелів йому Господь.

⁸ Усі ж люди відповіли одностайно, кажучи: "Усе, що сказав Господь, зробимо." І переказав Мойсей слова народу Господеві.

⁹ Господь сказав Мойсеєві: "Ось я прийду до тебе в густій хмарі, щоб народ чув, як розмовлятиму з тобою, та щоб вірив тобі довіку." І переповідав Мойсей слова народу Господеві.

¹⁰ Господь сказав Мойсеєві: "Йди до людей та й освячуй їх, сьогодні й завтра; нехай повиперають одежу свого,

¹¹ і стануть готові до третього дня, бо третього дня зійде Господь на очах усього народу на Синай-гору.

¹² Ти окреслиш для людей з усіх боків межі і попередиш: бережіться, виходити на гору, а то й не доторкайтесь її підніжжя. Хто доторкнеться до гори, тому смерть.

¹³ Ніхто нехай не доторкається до неї, бо буде побитий камінням або прошитий стрілою. Чи то людина, чи скотина, — не останеться живим. А як протяжно засурмлять у ріг, тоді зійдуть на гору."

¹⁴ Спустивсь Мойсей з гори та й освятив людей, і повиперали вони свою одежу.

¹⁵ Він сказав людям: "Будьте готові на третій день; не сходьтеся з жінками."

¹⁶ Третього дня, як розвиднялося, загриміли громи, спалахнули блискавки, й тяжка хмара нависла над горою, страх могутньо засурмило в ріг, і задрижали всі люди в таборі.

¹⁷ Вивів Мойсей людей до Бога з табору, і стали вони під горою.

¹⁸ Гора ж Синай уся димувала від того, що Господь у полумені спустився на неї. І підіймався той дим, мов кіптява з горна, а вся гора стрясалася вельми.

¹⁹ А трубний звук гучав дедалі голосніш та голосніш; Мойсей говорив, а Бог відрікав йому у громі.

²⁰ Господь спустився на Синай-гору, на вершину гори, і покликав Мойсея на верх гори, і піднявсь Мойсей.

²¹ Господь сказав до Мойсея: "Спустись, остережи людей, нехай не продираються до Господа, цікаві подивитись, а то багато з них загине.

²² Та й священики, що приступають до Господа, нехай освятяться, а то Господь поб'є їх."

²³ І сказав Мойсей Господеві: "Не можуть люди йти на верх Синай-гори; сам бо ти перестеріг нас словами: визначи, мовляв, навколо гори межі та зроби її священною."

²⁴ Тоді Господь сказав до нього: "Йди наниз та вийди знову, і Арон з тобою; священики ж і люди нехай не рвуться почерез границю, щоб вийти на верх до Господа, а то поб'є їх."

²⁵ І зійшов Мойсей до людей та переповів їм це.

Комментарии Скоуфилда

¹ У Синая Израиль усвоил уроки
1) святости Иеговы через Его заповеди:
2) понял собственную греховность и слабость на примере многих неудач:
3) оценил благость Иеговы установившего священство и жертвоприношение.
Христианин узнает по опыту Рим 7:7−24 то, что Израиль познал у Синая.
Эта часть Исхода должна читаться в свете размышления о законе и грехе Рим 3:19−26; 7:7−24; Гал 4:1−3. Гал 3:6−25 объясняет соотношение закона и Авраамова завета:
1) закон не может отменить этот завет;
2) он был «добавлен», чтобы обнаружился грех;
3) он был детоводителём ко Христу;
4) он был только чем-то подготовительным до «пришествия Семени».

³ Иегова напоминал народу,
1) что до сих пор Израиль был предметом Его любви и забот;
2) что закон предлагается не как средство жизни, но как средство с помощью которого Израиль может стать «избранным сокровищем» и «царственным священством»;
3) что закон не был навязан народу, но он был предложен и добровольно принят. Этот принцип выражен в Гал 5:1−4.

⁵ Ср. с 1Пет 2:9; Откр 1:6; 5:10. То, что по закону стало «условием», по благодати дается каждому верующему даром. Слово «если» в 5-м стихе составляет суть закона; это «если» принцип действия Бога и вместе с тем основная причина, почему «закон ничего не довёл до совершенства» (Рим 8:3; Евр 7:18−19). Авраамов (Быт 15:18, примеч.) и Новый (Евр 8:8−12, примеч.) заветы дают людям истинное спасение и уверенность, потому что ставят только одно условие — веру.

⁸ Пятый период (диспенсация): Закон. Этот период простирается от Синая до Голгофы, от Исхода до Креста. История Израиля бредущего по пустыне, а затем осевшего в своей стране есть длинная повесть о постоянном нарушении закона. Народ не выдержал испытания. Он был наказан несколькими пленениями. Пятый период закончился у Креста. Исследуя этот предмет, мы сталкиваемся со следующими проблемами:
1) состояние человека в начале (Ис 19:1−4);
2) его ответственность(Исх 19:5−6; Рим 10:5);
3) его несостоятельность(4Цар 17:7−17, 19; Деян 2:22−23):
4) суд над ним (4Цар 17:1−6, 20; 25:1−11; Лк 21:20−24).

См. другие шесть периодов: Невинность (Быт 1:28); Совесть (Быт 3:23); Человеческое управление (Быт 8:20); Обетование (Быт 12:1); Благодать (Ин 1:17); Царство (Еф 1:10).

²⁵ Моисеев завет: 1) дан Израилю 2) в трех частях, связанных одна с другой и состоящий из: заповедей, выражающих праведную волю Бога (Ис 20:1−26); части «судьи», предназначенной для управления общественной жизнью народа (Ис 21:1−24:11); и «постановления» для управления религиозной жизнью Израиля (Ис 24:12−31:18). Три эти элемента составляют «закон»; под этим названием, обычно Моисеев завет упоминается в Новом Завете (напр. Мф 5:17, 18). Заповеди и постановления составляли общую религиозную систему. Заповеди были «служением смертоносным буквам» (2Кор 3:7−9); «постановления» выдвигали первосвященника, как лицо представляющее весь народ перед Иеговой; а в жертвоприношениях — «покрове» (см. «Очищение», Лев 16:6, примеч.) грехов ясно видится предвкушение Креста (Евр 5:1−3; 9:6−9; Рим 3:25−26). Христианин не находится под охраной Моисеева завета, он пребывает под Новым Заветом благодати (Рим 3:21−27; 6:14, 15; Гал 2:16; 3:10−14, 16−18, 24−26; 4:21−31; Евр 10:11−17). См. «Новый Завет» (Евр 8:8, примеч.).