Переклад Хоменка
1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку
2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав.
3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.
4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули;
5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.
6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?»
7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі.
8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»
9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.
10 І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі
11 і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»
12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму — день ходи в суботу.
13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова.
14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами.
15 І ставши тими днями Петро серед братів, — зібралось їх разом яких 120, — промовив:
16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса.
17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.
18 Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось.
19 Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови.
20 Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий.
21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами,
22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, — щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.»
23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія.
24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав,
25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце.
26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Комментарии Скоуфилда
6 В продолжение сорока дней Иисус наставлял апостолов, «говоря им о Царствии Божием»; несомненно Он делал это, соответственно Своему обычаю (Лк 24:27, 32, 44−45), научая их из Священного Писания. Один вопрос Он оставил незатронутым, а именно — время восстановления Царства Израилю, поэтому и задали его апостолы. Ответ Иисуса соответствовал тому, чему Он постоянно учил: о времени этом знает только Бог. Это Его тайна (25:13; ср. 1Фес 5:1).
11 Кратко — о двух Пришествиях:
1) В Ветхом Завете пришествие Мессии рассматривается в двух аспектах: отвержение и страдание Его (как об этом, к примеру, говорится у Исаии — гл. 53), и Его земные слава и власть (Ис 11; Иер 23; Иез 37). Нередко оба эти аспекта сливаются (см. Пс 2). Сами пророки приходили в недоумение, столкнувшись с кажущимся противоречием (1Пет 1:10−11). Разрешение его принесло частичное исполнение пророчества. В положенное время, как предсказывал Исаия, Мессия, рожденный от Девы, явился среди людей и начал Свое служение, возвестив о «приближении» предсказанного Царства (Мф 4:17, примеч.). За этим последовало отвержение как Царя, так и Царства.
2) Далее отвергнутый Царь заявил о предстоящем распятии Его, за которым последуют Его воскресение, вознесение и, наконец, Второе пришествие (Мф 12:38−40; 16:1−4, 21, 27; Лк 12:35−46; 17:20−36; 18:31−34; 19:12−27; Мф 24:25).
3) Он предсказал ход событий между Своим вознесением и возвращением (Мф 13:1−50; 16:18; 24:4−26).
4) Это-то обещанное Второе пришествие Христа и становится центральной темой Деяний Апостолов, Посланий и Откровения.
Новозаветное учение о Втором пришествии Христа можно суммировать следующим образом:
1) Приход Его будет событием, не процессом; Он явится лично, в теле (Мф 23:39; 24:30; 25:31; Мк 14:62; Лк 17:24; Ин 14:3; Деян 1:11; Флп 3:20−21;1Фес 4:14−17).
2) Его пришествие затронет Церковь, Израиль и все народы.
а) Для Церкви сошествие Христа «с неба» для воскрешения усопших святых и «изменения» живых — является предметом постоянных ожиданий и надежды (Мф 24:36, 44, 48−51; 25:13; 1Кор 15:51−52; Флп 3:20;1Фес 1:10; 4:14−17; 1Тим 6:14; Тит 2:13; Откр 22:20).
б) Израилю пришествие Господа предсказано как несущее исполнение еще неисполнившихся пророчеств о том, что народ этот вновь соберется из «рассеяния», обратится и утвердится в мире и силе под защитой завета, заключенного с Давидом (Деян 15:14−17; ср. Зах 14:1−9). См. «Царство» (В. 3.), 2Цар 7:8−17; Зах 13:8, примеч.; Лк 1:31−33; 1Кор 15:24, примечание.
в) Что касается языческих народов, то для них, согласно предсказанию, пришествие Христа будет означать разрушение существующих в мире политических систем (Дан 2:34−35; Откр 19:11, примеч.); суд (Мф 25:31−36), за которым последуют всемирное обращение язычников и их вхождение в Царство с его благословениями (Ис 2:2−4; 11:10; 60:3; Зах 8:3, 20, 23; 14:16−21.