Сучасний переклад
1 1-2 У першій своїй книзі, Теофіле, [1] я писав про вчинки і вчення Ісуса — від того часу, коли Він почав Свою службу, і до Його вознесіння на Небо. Але спершу Він обрав апостолів і дав їм Свій Заповіт через Святого Духа.
2
3 Після Своєї смерті Ісус з’явився апостолам. Він дав їм чимало переконливих доказів того, що Він живий. Протягом сорока днів Ісус з’являвся їм і розповідав про Царство Боже.
4 І одного разу, обідаючи з апостолами, Ісус наказав їм: «Не йдіть із Єрусалиму. Чекайте на те, що Отець Мій обіцяв. Та пам’ятайте, що ви почули це від Мене.
5 Бо Іоан хрестив людей водою, а ви будете хрещені Духом Святим. І мине не так багато днів, перш ніж це станеться».
6 Тож коли апостоли зібралися разом, вони запитали Його: «Господи, чи повернеш ти цього разу царство Ізраїлю?»
7 Ісус відповів: «Вам не дано знати часи чи дні, що Отець встановив Своєю владою.
8 Але ви одержите силу, коли Дух Святий зійде на вас. Ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї, Самарії, і по всій землі».
9 Після цих слів Ісус на очах у апостолів був узятий на Небо. І хмара сховала Його від їхнього зору.
10 Апостоли пильно вдивлялися в небо, де Він зник, коли раптом поруч із ними з’явилися двоє чоловіків у білому вбранні.
11 Вони сказали: «Люди з Ґалилеї, чому ви стоїте тут, вдивляючись у небеса? Ісус, Який був узятий від вас на Небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили, коли Він вознісся на Небеса».
12 Після того апостоли пішли з Оливної гори до Єрусалиму, яка знаходилася на відстані приблизно одного кілометра [2] від міста.
13 Повернувшись, вони зайшли до кімнати, де на той час мешкали. То були Петро, Іоан, Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфіїв та Симон-Зилот і Юда, син Якова.
14 Всі вони постійно молилися разом. З ними було й кілька жінок, а також Марія, Ісусова мати, і Його брати.
15 Через кілька днів відбулося зібрання Ісусових послідовників (їх налічувалося близько 120 чоловік). Петро підвівся і сказав:
16 «Брати і сестри мої, мусило збутися те, що Дух Святий проголосив у Святому Писанні через Давида про Юду, який привів тих, хто схопили Ісуса.
17 Він був одним із нас і мав свою частку в тій справі, якій ми служимо».
18 (Цей чоловік одержав гроші за свій злочин і придбав на них шмат землі. Але він впав униз головою, і тіло його луснуло, аж нутрощі вивалилися.
19 Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима. Тож поле це стало називатися їхньою мовою «Акельдама», що означає «Криваве поле»).
20 Петро сказав: «Адже так сказано в книзі Псалмів про Юду:
„Нехай спустошена буде його оселя, і ніхто хай не житиме в ній”.
І ще сказано:
„Нехай інший візьме на себе його служіння”.
21 21-22 Отже, необхідно обрати одного з тих, хто був серед нас весь той час, коли Господь Ісус був з нами — від Іоанового хрещення й до часу, коли Ісус був вознесений на Небеса. Цей обраний чоловік мусить стати разом з нами свідком Ісусового воскресіння».
22
23 Запропоновано було двох: Йосипа, якого називали Варсавою (він був також відомий під іменем Юст), та Маттія.
24 24-25 Потім вони почали молитися такими словами: «Господи, Тобі відомі серця всіх людей. Покажи нам, кого з цих двох Ти обрав взяти на апостольську службу, яку Юда залишив, щоб іти туди, куди йому належало».
25
26 І апостоли кинули жереб між двома, й він упав на Маттія. Тож він долучився до одинадцяти апостолів.
Комментарии Скоуфилда
6 В продолжение сорока дней Иисус наставлял апостолов, «говоря им о Царствии Божием»; несомненно Он делал это, соответственно Своему обычаю (Лк 24:27, 32, 44−45), научая их из Священного Писания. Один вопрос Он оставил незатронутым, а именно — время восстановления Царства Израилю, поэтому и задали его апостолы. Ответ Иисуса соответствовал тому, чему Он постоянно учил: о времени этом знает только Бог. Это Его тайна (25:13; ср. 1Фес 5:1).
11 Кратко — о двух Пришествиях:
1) В Ветхом Завете пришествие Мессии рассматривается в двух аспектах: отвержение и страдание Его (как об этом, к примеру, говорится у Исаии — гл. 53), и Его земные слава и власть (Ис 11; Иер 23; Иез 37). Нередко оба эти аспекта сливаются (см. Пс 2). Сами пророки приходили в недоумение, столкнувшись с кажущимся противоречием (1Пет 1:10−11). Разрешение его принесло частичное исполнение пророчества. В положенное время, как предсказывал Исаия, Мессия, рожденный от Девы, явился среди людей и начал Свое служение, возвестив о «приближении» предсказанного Царства (Мф 4:17, примеч.). За этим последовало отвержение как Царя, так и Царства.
2) Далее отвергнутый Царь заявил о предстоящем распятии Его, за которым последуют Его воскресение, вознесение и, наконец, Второе пришествие (Мф 12:38−40; 16:1−4, 21, 27; Лк 12:35−46; 17:20−36; 18:31−34; 19:12−27; Мф 24:25).
3) Он предсказал ход событий между Своим вознесением и возвращением (Мф 13:1−50; 16:18; 24:4−26).
4) Это-то обещанное Второе пришествие Христа и становится центральной темой Деяний Апостолов, Посланий и Откровения.
Новозаветное учение о Втором пришествии Христа можно суммировать следующим образом:
1) Приход Его будет событием, не процессом; Он явится лично, в теле (Мф 23:39; 24:30; 25:31; Мк 14:62; Лк 17:24; Ин 14:3; Деян 1:11; Флп 3:20−21;1Фес 4:14−17).
2) Его пришествие затронет Церковь, Израиль и все народы.
а) Для Церкви сошествие Христа «с неба» для воскрешения усопших святых и «изменения» живых — является предметом постоянных ожиданий и надежды (Мф 24:36, 44, 48−51; 25:13; 1Кор 15:51−52; Флп 3:20;1Фес 1:10; 4:14−17; 1Тим 6:14; Тит 2:13; Откр 22:20).
б) Израилю пришествие Господа предсказано как несущее исполнение еще неисполнившихся пророчеств о том, что народ этот вновь соберется из «рассеяния», обратится и утвердится в мире и силе под защитой завета, заключенного с Давидом (Деян 15:14−17; ср. Зах 14:1−9). См. «Царство» (В. 3.), 2Цар 7:8−17; Зах 13:8, примеч.; Лк 1:31−33; 1Кор 15:24, примечание.
в) Что касается языческих народов, то для них, согласно предсказанию, пришествие Христа будет означать разрушение существующих в мире политических систем (Дан 2:34−35; Откр 19:11, примеч.); суд (Мф 25:31−36), за которым последуют всемирное обращение язычников и их вхождение в Царство с его благословениями (Ис 2:2−4; 11:10; 60:3; Зах 8:3, 20, 23; 14:16−21.