Переклад Хоменка
1 Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.
2 З Богом було воно споконвіку.
3 Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
4 У ньому було життя, і життя було — світло людей.
5 І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
6 Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому — Йоан.
7 Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
8 Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.
9 Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
10 Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.
11 Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.
12 Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують;
13 які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.
14 І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
15 Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»
16 Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.
17 Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.
18 Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об'явив.
19 Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»
20 А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»
21 То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.
22 Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»
23 Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»
24 Були ж посланці з фарисеїв.
25 Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»
26 Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;
27 він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі.»
28 Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
29 Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.
30 Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
31 І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»
32 Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.
33 І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.
34 І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»
35 Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.
36 Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: «Ось Агнець Божий.»
37 Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.
38 Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?»
39 Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40 Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.
41 Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос.»
42 І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі означає: Петро (Скеля).
43 Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»
44 А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.
45 Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»
46 Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»
47 Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»
48 Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»
49 Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїлів.»
50 Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, — то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»
51 І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»
Комментарии Скоуфилда
1 «Слово» Греч. Логос (арамейское Мемра) — употребляется в «Таргумах», арамейском переводе В. З., как синоним слова «Бог». По-гречески слово «логос» имеет два значения:
1) мысль или понятие;
2) выражение или произнесение мысли.
Таким образом, это слово особо подходит для определения Христа: ведь —
1) в Нем воплотились все сокровища Божественной мудрости, вся совокупность Божественной «мысли» (1Кор 1:24; Еф 3:11; Кол 2:2−3); и
2) Он от вечности, но особенно — в воплощении Своем, является выражением («произнесением») Личности и «мысли» Божества (Ин 1:3−5, 9, 14−18; 14:9−11; Кол 2:9).
Бог выявляет Себя в Бытии, Личности и делах Христа.
17 Благодать. Краткое изложение:
1) Благодать есть «человеколюбие Спасителя нашего, Бога», спасающего «нас не по делам праведности, которые бы мы сотворили» (Тит 3:4−5). Поэтому она постоянно противостоит закону, по которому Бог требует праведности от человека, тогда как под благодатью Он дает человеку праведность (Рим 3:21−22; 8:4; Флп 3:9). Закон связан с Моисеем и делами, а благодать — со Христом и верой (Ин 1:17; Рим 10:4−10). Закон благословляет доброе, благодать спасает злое (Ис 19:5; Еф 2:1−9). Закон требует, чтобы благословения были заслужены, под благодатью же — они даются как дар (Втор 28:1−6; Еф 2:8; Рим 4:4−5).
2) В соответствии с Божиим промыслом благодать начинается со смертью и воскресением Иисуса Христа (Рим 3:24−26; 4:24−25). С наступлением периода благодати условием спасения не является больше послушание Моисееву закону, но — принятие или отвержение Христа; добрые дела становятся последствием и плодом спасения (Ин 1:12−13; 3:36; Мф 21:37; 22:42; Ин 15:22, 25; Евр 1:2; 1Ин 5:10−12). Непосредственным результатом этой проверки явилось отвержение Христа иудеями и распятие Его ими и язычниками (Деян 4:27). Предсказанным завершением этого испытания человека, находящегося под благодатью, является отступление церкви, ложно и формально исповедующей христианство (см. «Отступление», 2Тим 3:1−8, примеч.) и — как следствие этого — неизбежность апокалиптических судов.
3) Благодать проявляется двояким образом: в спасении грешников (Рим 3:24) и в жизни и служении спасенных (Рим 6:15−18; 2Пет 3:18, примеч.). Касательно шести других периодов (диспенсаций) см. — «Невинность», Быт 1:28; Совесть», Быт 3:23; , Человеческое правление», Быт 8:21; «Обетование», Быт 12:1; «Закон», Ис 19:8; «Царство», Еф 1:10.
18 Ср. Быт 32:30; Ис 24:10; 33:18; Суд 6:22; Откр 22:4. Ни один человек во плоти не видел Бога в Его непознаваемой сущности, в Его Триединстве, но Бога в образе Ангела, и еще более явно — воплотившимся в Иисусе Христе, людям дано было видеть (Быт 18:2, 22; Ин 14:8−9).