Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Сучасний переклад

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.

Ще до існування світу було Слово,[1] і Слово було з Богом, і Слово було Бог.

З Богом було воно споконвіку.

Той, Хто був Словом, був з Богом споконвіку.

Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

Все було створене через Нього, і ніщо не було створене без Нього.

У ньому було життя, і життя було — світло людей.

В Ньому було життя, і воно було Світлом [2] для людей.

І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

Світло сяє в пітьмі, й темрява не здолала [3] світла.

Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому — Йоан.

Був coбі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан.

Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього.

Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.

Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Нього,

Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

про справжнє Світло, Яке приходить у світ і світить кожній людині.

Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.

Слово вже було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його.

Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.

Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його.

Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують;

Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими.

які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.

Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога.

І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди.

Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде за мною — величніший за мене, бо Він був і до мене”.

Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.

16-17 Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою, бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа.

Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об'явив.

Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, Який і є Богом, Tой, Xто найближчий до Отця, Він показав нам, який Бог є».[4]

Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»

19-20 Коли юдеїські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».

А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»

То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.

«То хто ж ти такий? — спитали вони, — Ілля?» «Ні», — відповів він. «Може, пророк [5]?» Він знову відповів: «Ні».

Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»

Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?»

Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»

Іоан сказав словами пророка Ісаї: «Я голос Того, хто гукає в пустелі: „Зробіть прямим шлях для Господа”».

Були ж посланці з фарисеїв.

Цих людей, які розпитували Іоана, послали фарисеї.

Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»

Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?»

Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;

26-27 У відповідь він сказав: «Я хрещу людей водою, та серед вас є Той, Невідомий вам, Хто прийде після мене. Я ж не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій».

він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі.»

Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

Все це сталося у Віфанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей.

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

Наступного дня, побачивши, що до нього йде Ісус, Іоан промовив: «Он гляньте, це Ягня Боже, Яке забирає на себе гріх світу.

Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.

Це Він, про Кого я казав: „За мною йде Той, Хто величніший за мене, бо Він був і до мене.

І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»

Навіть я не знав Його, але я прийшов хрестити людей водою, щоб народ ізраїльський знав, що Він — Христос”».

Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.

І ось іще що сказав Іоан: «Я бачив Духа, що сходив до Нього з неба в подобі голуба і залишався на Ньому.

І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.

Навіть я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити людей водою, сказав мені: „Ти побачиш Духа, що зійде і залишиться з Чоловіком. Він і є Той, Хто хреститиме Духом Святим”.

І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»

Я це бачив і свідчу, що Він і є Син Божий[6]».

Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.

Наступного дня Іоан знову був там з двома своїми учнями.

Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: «Ось Агнець Божий.»

Побачивши Ісуса, Який проходив повз них, він сказав: «Погляньте, ось Ягня Боже».

Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.

Двоє його учнів почули це й послідували за Ісусом.

Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?»

Ісус обернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, запитав: «Чого вам треба?» А ті відповіли: «Равві! Де Ти живеш?» («Равви» означає «Вчитель»).

Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.

«Ходімо, побачите», — відповів Ісус. Тож вони пішли й побачили, де Він живе, і залишилися в Нього аж до вечора. І було то близько четвертої години.

Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.

Почувши те, що сказав Іоан про Нього, вони пішли за Ісусом. Одного з тих двох, звали Андрієм, і був він братом Симона, якого ще звали Петром.

Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос.»

Насамперед він знайшов свого брата Симона і сказав йому: «Ми знайшли Месію». (Це слово означає «Христос»).

І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі означає: Петро (Скеля).

Тоді Андрій привів Симона до Ісуса, та подивившись на нього, Він мовив: «Ти, Симон, син Йони, зватимешся Кифою[7]».

Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»

Наступного дня Ісус вирішив іти до Ґалилеї. Зустрівши Пилипа, Ісус звернувся до нього: «Йди за Мною».

А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.

Пилип був родом із Вефсаїди, того ж самого міста, що і Андрій та Петро.

Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»

Коли Пилип зустрів Нафанаїла,[8] то сказав йому: «Ми знайшли Того, про Кого Мойсей писав у Законі і про Кого писали пророки. Це Ісус із Назарета, Йосипів Син».

Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»

Нафанаїл запитав Пилипа: «Чи може щось добре прийти з Назарета?» А Пилип відповів: «Ходімо, сам переконаєшся».

Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»

Побачивши, що Нафанаїл іде до Нього, Ісус сказав: «Ось справжній ізраїльтянин, який зовсім не має лукавства[9]».

Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»

«Звідки Ти знаєш мене?» — спитав Нафанаїл. Ісус відповів: «Перш ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе, коли ти сидів під фіґовим деревом».

Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїлів.»

«Равві, Ти — Син Божий, Цар Ізраїлю», — сказав Нафанаїл. Ісус же відповів йому на те:

Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, — то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»

«Ти повірив у Мене, бо Я сказав, що бачив тебе під фіґовим деревом? Та ти побачиш іще більші дива».

І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»

І додав: «Істинно кажу тобі: побачиш ти, як небо розкриється і Ангели Господні підійматимуться та спускатимуться на Сина Людського».

« 24 глава 2 глава »