Переклад Хоменка
1 Після цього я бачив чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох кутах землі, щоб не віяв вітер на землю, ні на море, ні на яке дерево.
2 Я бачив іншого ангела, що підіймався від схід сонця, маючи печать Бога живого. Він скрикнув голосом великим до чотирьох ангелів, що дано їм шкодити землі і морю, кажучи:
3 «Не шкодьте землі, ні морю, ні деревам, поки не опечатаєм слуг Бога нашого на чолах їх.»
4 І я чув число попечатаних, сто сорок чотири тисячі попечатані з усіх колін синів Ізраїля.
5 Із коліна Юди — дванадцять тисяч попечатані; із коліна Рувима — дванадцять тисяч;
6 із коліна Ашера — дванадцять тисяч; із коліна Нафталі — дванадцять тисяч; із коліна Манассії — дванадцять тисяч;
7 із коліна Симеона — дванадцять тисяч; із коліна Леві — дванадцять тисяч; із коліна Іссахара — дванадцять тисяч;
8 із коліна Завулона — дванадцять тисяч; із коліна Йосифа — дванадцять тисяч; із коліна Веніямина — дванадцять тисяч.
9 Після цього глянув я, і от — натовп численний, перелічити який ніхто не міг, — від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх;
10 і викликували гучним голосом: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!»
11 І всі ангели стояли навколо престола і старших і чотирьох істот, і впали перед престолом ниць і поклонилися Богу,
12 говорячи: «Амінь. Благословення і слава і мудрість і подяка і честь і сила і кріпкість Богу нашому на віки вічні! Амінь.»
13 Один із старших промовив до мене: «Ці, одягнені в одежі білі, хто вони і звідки прийшли?»
14 Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця.
15 Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними.
16 Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека,
17 бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»
Комментарии Скоуфилда
14 Великая скорбь — это период невообразимых страданий и смятения, предсказанный под этим названием в разных местах Писания, от Пс 2:5 до Откр 7:14, а также описанный в Отк. 11−18. Распространившись в какой-то мере на всю землю (Откр 3:10), «великая скорбь» сделается особенно «бедственным временем для Иакова» (Иер 30:7), и местом самого бурного проявления её будут Иерусалим и Святая Земля. «Великую скорбь» понесет на себе Божий народ, возвратившийся в Палестину в состоянии неверия. Это будет продолжаться три с половиной года, или вторую половину седьмой седьмины Даниила (Дан 9:24−27, примеч.; Откр 11:2−3). «Великая скорбь» будет обусловлена (и в этом же выразится):
1) Жестокой властью «выходящего из моря зверя» (Откр 13:1), который в начале означенного периода в три с половиной года нарушит свой договор с евреями (в результате чего им придется восстановить богослужения в храме, Дан 9:27); и явится в храм, требуя себе поклонения, как Богу (Мф 24:5; 2Фес 2:4).
2) Открытым вмешательством сатаны «с великой яростью» (Откр 12:12), который наделит зверя «властью действовать» (Откр 13:4−5).
3) Беспрецедентной активностью бесов (Откр 9:2, 11.
4) Излиянием ужасного содержимого их из семи «чаш гнева» (Отк. 16).
Период великой скорби явится, однако, и периодом спасения. Избранники из Израиля будут запечатлены для Бога (Откр 7:4−8), заодно с великим множеством народа из язычников (Откр 7:9); о них и говорится как о «пришедших от великой скорби» (Откр 7:14): Это не священство, не Церковь; к которой отношение их чем-то напоминает отношение левитов к священникам при Моисее. За великой скорбью сразу же последуют пришествие Христа во славе и все события, связанные с Его явлением (Мф 24:29−30). См. «Остаток» (Ис 1:9; Рим 11:5, примеч.); «Зверь» (Дан 7:3; Откр 19:20, примеч.); «Армагеддон» (Откр 16:14; Откр 19:17, примеч.).