Переклад Куліша та Пулюя
1 А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево.
2 Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого; і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи:
3 Не робіть шкоди землї нї морю, нї деревинї, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх.
4 І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих:
5 З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Рубенового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних;
6 з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних;
7 з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних;
8 з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Беняминового дванайцять тисяч попечатаних.
9 Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.
10 І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві.
11 І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,
12 говорячи: Амінь; благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.
13 І сказав один із старцїв, говорючи менї: Хто се, що з'одягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли?
14 І я сказав: Добродїю, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.
15 Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолї оселить ся в них.
16 Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека;
17 Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.
Комментарии Скоуфилда
14 Великая скорбь — это период невообразимых страданий и смятения, предсказанный под этим названием в разных местах Писания, от Пс 2:5 до Откр 7:14, а также описанный в Отк. 11−18. Распространившись в какой-то мере на всю землю (Откр 3:10), «великая скорбь» сделается особенно «бедственным временем для Иакова» (Иер 30:7), и местом самого бурного проявления её будут Иерусалим и Святая Земля. «Великую скорбь» понесет на себе Божий народ, возвратившийся в Палестину в состоянии неверия. Это будет продолжаться три с половиной года, или вторую половину седьмой седьмины Даниила (Дан 9:24−27, примеч.; Откр 11:2−3). «Великая скорбь» будет обусловлена (и в этом же выразится):
1) Жестокой властью «выходящего из моря зверя» (Откр 13:1), который в начале означенного периода в три с половиной года нарушит свой договор с евреями (в результате чего им придется восстановить богослужения в храме, Дан 9:27); и явится в храм, требуя себе поклонения, как Богу (Мф 24:5; 2Фес 2:4).
2) Открытым вмешательством сатаны «с великой яростью» (Откр 12:12), который наделит зверя «властью действовать» (Откр 13:4−5).
3) Беспрецедентной активностью бесов (Откр 9:2, 11.
4) Излиянием ужасного содержимого их из семи «чаш гнева» (Отк. 16).
Период великой скорби явится, однако, и периодом спасения. Избранники из Израиля будут запечатлены для Бога (Откр 7:4−8), заодно с великим множеством народа из язычников (Откр 7:9); о них и говорится как о «пришедших от великой скорби» (Откр 7:14): Это не священство, не Церковь; к которой отношение их чем-то напоминает отношение левитов к священникам при Моисее. За великой скорбью сразу же последуют пришествие Христа во славе и все события, связанные с Его явлением (Мф 24:29−30). См. «Остаток» (Ис 1:9; Рим 11:5, примеч.); «Зверь» (Дан 7:3; Откр 19:20, примеч.); «Армагеддон» (Откр 16:14; Откр 19:17, примеч.).