Переклад Куліша та Пулюя
1 Дванайцятого місяця, се б то місяця Адара, на тринайцятий день його, настав час, щоб здїйснився приказ царя і його наказ, в той день, коли вороги Юдеїв сподївались взяти власть над ними, а випало навідворот, що самі Юдеї взяли верх над ворогами своїми, —
2 Зібрались Юдеї в своїх містах по всїх краях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на тих, що задумали проти них лихо; й нїхто не міг проти них стати, бо страх перед ними напав на всї народи.
3 І всї князї по країнах, і сатрапи й начальники над областями, й виконателї справ царських піддержували Юдеїв, бо напав був на них страх перед Мардохейом.
4 Бо великий був Мардохей в домі в царя, і слава про нього розходилась по всїх краях, бо сей чоловік, Мардохей, підоймався щораз то висше.
5 І вбивали Юдеї всїх ворогів своїх, витинаючи мечем, вигублюючи й викорінюючи, й чинили з ворогами своїми, що хотїли.
6 В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ, (окрім)
7 Паршандата, й Далфона, й Асфата,
8 І Пората, й Адаля, і Аридата,
9 І Пармашта, й Арисаї, і Аридаї, і Ваєзата —
10 Десятьох синів Амана, сина Амадатового, ворога Юдеїв, та до грабування не простягали рук своїх.
11 Того ж таки дня сказано цареві про число вбитих у Сузах, престольному містї.
12 І сказав царь царицї Естері: В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ; що ж вони зробили по инших країнах царевих? Яке ж твоє бажаннє? й воно буде вдоволене. І яка ще твоя просьба? вона буде здїйснена.
13 І сказала Естер: Коли цареві до вподоби, то нехай би було дозволено Юдеям, що в Сузах, робити те ж саме й завтра, що сьогоднї, та й нехай би й десятьох синів Аманових повісили на дереві.
14 І повелїв царь так зробити; й дано наказ в Сузах, і десятьох синів Аманових повішено.
15 І зібрались Юдеї, що в Сузах, так само й чотирнайцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах триста чоловіка, до грабіжі ж не простягали рук своїх.
16 Та й инші Юдеї, що знаходились в царських країнах, позбірались, щоб стати до оборони свого життя й забезпечити себе від ворогів своїх, і повбивали споміж ворогів своїх сїмдесять пять тисяч; до їх же добра не простягли руки своєї.
17 Се було тринайцятого дня місяця Адара; а на чотирнайцятий день сього ж місяця вони втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.
18 А Юдеї, що в Сузах, збірались тринайцятого дня його й чотирнайцятого дня його, та аж на пятнайцятий день його втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.
19 З тієї причини Юдеї сілські, що живуть по селах та присїлках, проводять чотирнайцятий день місяця Адара в веселощах та в бенкетуваннї, як день празниковий, посилаючи подарунки один одному.
20 І списав Мардохей сї подїї й порозсилав письма до всїх Юдеїв, що в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких,
21 Про те, щоб вони завели в себе щорочнє сьвяткуваннє чотирнайцятого дня місяця Адара й пятнайцятого дня його,
22 Яко таких днїв, в яких Юдеї стали безпечними від ворогів своїх, і як такого місяця, в якому їх смуток обернувся в радість, а сумуваннє — на день сьвяточний, — щоб зробили їх днями угощування та веселощів, посилаючи один до одного подарунки та милостиню вбогим.
23 І прийняли Юдеї те, що вже сами почали чинити, й про що Мардохей написав до них,
24 Як Аман, син Амадатів, Вугеєць, ворог усїх Юдеїв, задумав був занапастити Юдеїв і кидав пур, то є жереб, щоб їх занапастити й вигубити,
25 І як Естер доступила до царя, і як царь видав другим листом приказ, щоб лукавий намір Амана, який він задумав на Юдеїв, обернувся на його ж голову, та щоб його й синів його повісили на дереві.
26 Через се й назвали сї днї Пурім, від імення: пур. З сієї причини, згідно з усїма словами сього письма і з тим, що самі бачили і до чого в їх доходило,
27 Постановили Юдеї і взяли на себе й на своїх дїтей, і на всїх попристававших до них, невідмінно, щоб сьвяткувати що року два днї, як приписано, й в свій час;
28 Та щоб сї днї були памятними і сьвятковано їх від роду до роду в кожному поколїннї, в кожному краю і в кожному містї; і щоб сї днї Пурім не були визаконені в Юдеїв, і спомин про них не зник у дїтей їх.
29 Та й цариця Естер, дочка Абихаїлова, й Мардохей, Юдей, написали так само з усією намогою, щоб виконувано се друге письмо про Пурім,
30 І послали письма до всїх Юдеїв в сто двайцятьох і сїмох областях Артаксерксового царства з словами мира й правди,
31 Щоб вони твердо держали сї днї Пурім в призначений час, який постановив про них Мардохей Юдей і цариця Естер, і як вони самі призначили їх про себе й про дїтей своїх, яко днї посту та покликання (до Бога).
32 Так приказ Естерин ствердив се оповіданнє про Пурім, і його записано в книгу.
Толкование Далласской семинарии
4. ОТМЩЕНИЕ ИУДЕЕВ (9:1−19)
Есф 9:1−4. И вот настал тринадцатый день месяца Адар (в марте 473 г. до Р. Х.), день последнего и окончательного торжества Иудеев, когда никто уже не мог усомниться в том, что обстоятельства «повернулись на 180 градусов». Во всех городах, где они жили, собирались Иудеи сплоченными группами — не столько уже в целях обороны, сколько для нападения на зложелателей своих. И такой страх охватил их соседей, что никто не мог устоять перед ними, тем более, что и все «начальники», все царские чиновники поддерживали теперь Иудеев, и повсюду распространялся слух о том, как велик и все выше поднимается в доме у царя… Мардохей.
Есф 9:5−15. Можно предположить, что, побуждаемый первым указом царя, кто-то все-таки пытался нападать на евреев, в частности, в Сузах. Но они неизменно выходили победителями из схваток, побивая мечем… и истребляя… всех врагов своих. В столице они убили пятьсот человек, плюс десятерых сыновей Амана. Узнав об этом, царь спросил Есфирь, какая еще просьба будет у нее, пообещав, что и она будет исполнена.
И просила Есфирь, чтобы Ксеркс еще один день позволил евреям продолжить расправу с ненавидевшими их, чтобы покончить со всеми ними; а еще просила она, чтобы тела десяти умерщвленных сыновей Амановых повесили на виселице. В древности на Ближнем Востоке известен был и такой вид «посмертной казни», служивший «наглядным предупреждением» потенциальным преступникам.
Есф 9:16−19. И во всех царских областях стали Иудеи… на защиту жизни своей и убивали врагов своих, чтобы надолго «успокоиться» от них. Трижды в этой главе (здесь и в стихе 10 и 15) сказано, что в 13-ый и 14-ый дни Адара на грабеж евреи не простерли руки своей.
Только в Сузах «избиение врагов» происходило на протяжении двух дней, а пятнадцатый день месяца Адар стал даем пиршества и веселия. В провинциях же Иудеи уничтожали неприятелей своих только на протяжении 13-го дня (убив их семьдесят пять тысяч), а четырнадцатый день … Адара… сделали… днем пиршества и веселия.
IV. Установление праздника Пурим (9:20−32)
Есф 9:20−22. Здесь речь идет об установлении праздника Пурим. Как видим, своим возникновением он обязан не закону Моисея, а повелению Мардохея (стихи 20−28) и Есфири (стихи 29−32). Праздновать Пурим (веселясь и пируя, даря подарки друг другу и посылая… подаяния бедным) предписывалось два дня — в память о том, как Бог, действуя посредством обстоятельств, спас народ Свой от уничтожения, и о том, как время печали стало для иудеев временем радости.
Есф 9:23−32. А в память о том, как Аман… думал погубить Иудеев и бросал (ради определения дня благоприятного для этого; 3:7) пур, жребий… и как Есфирь дошла до царя, и как царь приказал разрушить злой замысел Амана и обратить его на голову его, названы были эти дни Пурим.
И царица Есфирь… написала от себя, в подтверждение письма о Пуриме, написанного Мардохеем, чтобы все, о чем говорится в этом письме, иудеи исполняли (стихи 29−32) и праздновали Пурим из года в год. Сказано, что оригинал письма Есфири сохранен был в царских архивах (стих 32).