2 Царів 21 глава — Українська Біблія. Турконяк → Толкование Далласской семинарии

Друга книга царів
Українська Біблія. Турконяк → Толкование Далласской семинарии

¹ Манасії було дванадцять років, коли він зацарював, і п’ятдесят п’ять років царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Опсіва.

² І він робив зло в очах Господа за гидотами народів, яких Господь вигубив з-перед синів Ізраїля,

³ і він повернувся і відбудував високі місця, які знищив його батько Езекія, і поставив жертовник Ваалові, і зробив священний гай, як робив і Ахав, цар Ізраїля, і поклонявся всій небесній силі, і служив їм,

⁴ і збудував жертовника у Господньому домі, де Він сказав: В Єрусалимі встановлю Моє Ім’я!

⁵ Він збудував свій жертовник для небесної сили у двох дворах Господнього дому,

⁶ і провів своїх синів через вогонь, і ворожив, і чарував, і робив заклинання і чари. Він у надмірі чинив те, що є злом в очах Господа, щоб викликати Його гнів.

⁷ І встановив божків священних гаїв у домі, про який Господь сказав Давидові та Соломонові, його синові: У цьому домі та в Єрусалимі, який Я вибрав з усіх племен Ізраїля, установлю там Моє Ім’я навіки,

⁸ і не дозволю, щоб знову зісковзнула нога Ізраїля із землі, яку Я дав їхнім батькам, які зберігатимуть усе, що Я заповів, згідно з усякою заповіддю, яку їм заповів Мій раб Мойсей.

⁹ Та вони не послухалися. І Манасія звів їх з дороги, щоб вони чинили зло в Господніх очах, — більш, ніж народи, які Господь усунув з-перед синів Ізраїля!

¹⁰ І сказав Господь через Своїх рабів пророків, кажучи:

¹¹ За те, що Манасія, цар Юди, чинив ці низькі гидоти, гірші з усіх, які чинив Аморей, який був раніше, і привів їхніми ідолами до гріха і Юду.

¹² Не так! Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось Я наводжу зло на Єрусалим і на Юду, так що в кожного, хто почує, задзвенить в обох його вухах,

¹³ і простягну над Єрусалимом міру Самарії та важки дому Ахава, і очищу Єрусалим, як очищається посуд, що чиститься, і перевертається на своє лице,

¹⁴ і відкину останок Мого спадку, і дам їх у руки їхніх ворогів, і будуть на пограбування і як здобич усім їхнім ворогам,

¹⁵ оскільки чинили те, що є злом у Моїх очах, і викликали Мій гнів від того дня, коли Я вивів їхніх батьків із Єгипту, і аж до цього дня.

¹⁶ І Манасія пролив дуже багато невинної крові, аж доки не наповнив Єрусалим від краю до краю, не враховуючи його гріхів, якими довів Юду до гріха, щоб вони чинили те, що є злом в очах Господа.

¹⁷ А решта оповідей про Манасію і про все, що він чинив, і його гріх, яким грішив, чи не записане це в книзі літопису царів Юди?

¹⁸ І заснув Манасія зі своїми батьками і був похований у саду свого дому, у саду Озії, а замість нього зацарював його син Амон.

¹⁹ Амон був двадцятидвохлітнього віку, коли він зацарював, і два роки царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Месоллам, дочка Аруса з Єтеви.

²⁰ І він робив зло в Господніх очах, як робив і його батько Манасія.

²¹ І ходив кожною дорогою, якою пройшов його батько, і служив ідолам, яким служив його батько, і поклонявся їм.

²² Він залишив Господа, Бога своїх батьків, і не пішов по Господній дорозі.

²³ Проти нього зробили змову слуги Амона, і вони вбили царя в його домі.

²⁴ Та весь народ землі побив усіх тих, хто змовився проти царя Амона. І замість нього народ настановив царем землі його сина Йосію.

²⁵ А решта оповідей про Амона, що він чинив, ось чи не записане це в книзі літопису царів Юди?

²⁶ І поховали його в його гробниці в саду Ози, і замість нього зацарював його син Йосія.

Толкование Далласской семинарии

Б. Нечестивое правление Манассии (21:1−18)

Описание царствования Манассии дано вкратце, хотя он и правил дольше чем кто-либо иной из царей Иудеи.

1. О ГРЕХАХ МАНАССИИ (21:1−9)

4Цар 21:1−9. Двенадцати лет Манассия начал править со своим отцом, и в общей сложности правил не пятьдесят (в русский текст по-видимому, вкралась опечатка), а пятьдесят пять лет. Это было время абсолютного политического господства Ассирии над всем ближневосточным регионом (и над Египтом), в которое Иудея оставалась безропотным вассалом ассирийских царей. Политическое порабощение привело (в значительной мере по злой воле Манассии) к глубочайшему духовному падению иудейского народа.

Сын благочестивого отца, Манассия стал самым нечестивым из иудейских царей. «Обратившись на пути» деда своего Ахаза, он подражал мерзостям ханаанских народов. Высоты, уничтоженные Езекией, он опять восстановил и снова поставил жертвенники Ваалу, и по примеру Ахава, царствовавшего в Самарии сделал дубраву Астарты (21:7; сравните 3Цар 16:33). Он насаждал в стране откровенно языческие культы и всячески поощрял их, к примеру, принятое у ассирийцев и вавилонян поклонение всему воинству небесному, т. е. солнцу, луне и звездам (сравните 4Цар 17:16; 23:4−5).

Жертвенники языческим богам были установлены Манассией в храме Иеговы и во дворах храма, и даже истукан Астарты поставил он в доме, о котором Господь сказал, что это место имени Его в Иерусалиме навек (сравните стих 4 и 7). И человеческие жертвоприношения практиковались при Манассии, он и сам провел сына своего чрез огонь, т. е. принес его в жертву аммонитскому богу Молоху, по-видимому, в долине Гинном (3Цар 11:7, 33; 4Цар 23:10, 13).

И гадал Манассия и ворожил, и завел вызывателей мертвецов и волшебников, хотя все это было запрещено законом Моисея (толкование на (17:17), и у Господа вызывало гнев. Царь словно демонстрировал свое неуважение к обетованиям, которые Бог клялся его предкам исполнить — при условии повиновения народа Ему и заповедям Моисеевым (стих 8). В царствование Манассии иудеи поступали хуже тех народов, которых истребил Господь от лица сынов Израилевых (21:15−16).

2. СУДЬБА ИЕРУСАЛИМА (21:10−16)

4Цар 21:10−16. Все это время Господь не молчал, но говорил к царю и народу чрез Своих пророков (включая, возможно, Исаию), обличая и предупреждая. Но Манассия жестоко преследовал пророков Иеговы, и многие их них погибли мученической смертью за своего Господа (в ветхозаветной истории такое было впервые; согласно еврейскому преданию, одним из мучеников стал при Манассии пророк Исаия, которого перепилили надвое деревянной пилой, — в Евр 11:37, возможно, содержится косвенное упоминание об этом). (в стихе 16) о пролитии Манассией невинной крови, которою он наполнил Иерусалим от края до края.

Аморреи (стих 11) в дни Иисуса Навина были самым нечестивым в Палестине народом.

За крайне злые дела Манассии, в которые царь вовлек и весь народ Иудеи, Господь обещал навести на Иерусалим страшные бедствия (стих 12). В стихе 13 в иносказательной форме выражена та мысль, что Иуду постигнет такая же судьба, какая постигла Израиль (Самарию и династию Ахава). Иерусалим, который будет очищен Им от присущих этому городу мерзостей, Бог уподобляет вытертой досуха и опрокинутой чаше.

Остаток Своего удела Господь отвергнет — в том смысле, что, отдав его на поругание и разграбление всем неприятелям его, лишит его Своей зашиты.

3. СМЕРТЬ МАНАССИИ (21:17−18)

4Цар 21:17. Из второй книги Паралипоменон (33:11) мы узнаем, что Манассия был за грехи свои уведен ассирийским царем, вероятно, Ассурбанипалом (669−626 г. до Р. Х.) в плен в Вавилон; в этом городе, покоренном ассирийцами, царь их находился в то время. В Вавилоне Манассия покаялся, и Господь, после некоторого времени пребывания его в плену, позволил ему возвратиться в Иерусалим (сравните 2Пар 33:12−13 и 2Пар 33:18−19). Там Манассия много сделал по искоренению идолопоклонства (2Пар 33:15−17). Однако духовное зло, причиненное им прежде, принесло в Иудее такие ядовитые плоды, что, несмотря и на реформы, проведенные еще позднее царем Иосией, Божий суд не мог быть отвращен от Иудеи (4Цар 23:26).

4Цар 21:18. Примечательно, что по смерти своей Манассия был погребен не в царских гробницах, где в основном покоились благочестивые цари Иудеи, но в дворцовом саду. После него воцарился Аммон, сын его.

В. Нечестивое правление Аммона (21:19−26)

4Цар 21:19−22. Недолгим (всего два года — с 642 по 640 г. до Р. Х.) было правление Аммона, который во всем следовал путями отца своего Манассии (до покаяния того); он возвратился к служению идолам и оставил Господа.

4Цар 21:23−26. Погиб Аммон в результате заговора своих придворных, но духовно развращенный народ, вероятно, симпатизировал Аммону, вернувшему ему «высоты» и идолов; убийцы царя были перебиты, и на трон возведен Иосия, сын Аммона. Похоронен Аммон был вместе со своим отцом во дворцовом саду.